Page 121 - 6669

максимізації показника якості аудиту і мінімізації часу на
проведення перевірки.
Вітчизняна практика має приділяти більшу увагу
питанням оцінювання аудиторського ризику, зауважуючи
особливості національного законодавства, економічної
діяльності уряду, міністерств і відомств, податкової
адміністрації, практики обліку й аудиту. Модель розрахунку
аудиторського ризику, запропоновану зарубіжними авторами,
можна взяти за основу проекту національної моделі, однак
варто врахувати її недоліки.
По-перше, закордонна модель аудиторського ризику є
дещо загальна і не дає змоги кількісно оцінити вплив основних
факторів на її елементи.
По-друге, не варто поділяти на складові частини ризик
невиявлення. З практичного погляду доцільніше
трансформувати ризик контролю (РК), поділивши його на
ризик внутрішнього контролю та ризик зовнішнього
контролю.
Такий поділ більш обґрунтований, оскільки у вітчизняній
практиці аудитори часто використовують відомості зовнішніх
щодо суб’єкта перевірки контрольних органів податкових,
контрольно-ревізійних та інших служб. Контроль здійснюють
також фонд соціального страхування, пенсійний фонд та інші
позабюджетні фонди. Якщо підприємство (потенційний клієнт
аудиту) належить до об’єднання, то воно підлягає
зовнішньому контролю цього об’єднання.
Для оцінювання ризику зовнішнього контролю важливо
визначити фактори, що впливають на цей вид ризику. На нашу
думку, до таких факторів можна віднести час проведення
зовнішнього контролю; зміну законодавства та інших
нормативних актів; перелік перевірених показників;
кваліфікацію (професійність) працівників зовнішнього
контролю; види об’єктів, що підлягали зовнішньому контролю
тощо.

157