Page 89 - 6660

До революційно-демократичного напряму відносять суспільних діячів

західноукраїнських земель: В. Навроцького, О. Терлецького, М. Павлика, І.

Франка та ін.

Навроцький В. (1847–1882) – відомий економіст-статистик, був

першим дослідником економіки Галичини та причин зубожіння народу в період

утвердження тут капіталізму. Добре обізнаний з політичною економією Заходу,

він широко користувався в своєму аналізі економічними категоріями, теоріями

трудової вартості і земельної ренти. Він простежує процес майнової

диференціації, що відбувається в галицькому селі, концентрацію землі в руках

великих власників, гостро критикує “пропінацію” – монополію шляхти на

виробництво та продаж спиртних напоїв, викриває колонізаторський характер

австрійської податкової системи і пропонує запровадження прогресивного

прибуткового податку.

Терлецький О. (1850–1902) – відомий учений і громадський діяч –

основну увагу у своїй науковій діяльності приділяє аграрному питанню.

Розв’язати його Терлецький уважав за можливе революційним шляхом, а поки

що пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на

землю.

Павлик М. (1853–1915) – відомий громадсько-політичний діяч

Галичини. Головну увагу в своїх працях приділяв питанням усунення

експлуатації та побудови майбутнього суспільства, котре, як і Терлецький,

пов’язував із соціалізмом, основу якого становитиме колективна власність

громадян і колективне господарювання. Як і Драгоманов, вважав перехід до

соціалізму еволюційним процесом, хоч і не виключав революційної боротьби.

Франко І. (1856–1916) – видатний український письменник, мислитель,

громадський діяч. Основні праці – “Земельна власність у Галичині” (1897),

“Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині” (1897). Значне місце в його
науковій спадщині належить економічним питанням. Франко підкреслював, що

91