Page 85 - 6660

громадянських прав та свобод, зокрема право на селянське самоврядування

(обирати на сільських сходах сільських старост і збирачів податків).

У той же чає громадянські права звільнених селян були обмеженими. А

саме:

1. Селянин продовжував виконувати панщину і сплачувати оброк та

перебувати під опікою поміщика. Залишалось також чинним впродовж цього

часу принизливе для селянства покарання різками.

2. Поміщики залишили за собою право власності на землю. Водночас

землевласники за встановлені повинності зобов'язувалися надати в постійні

користування селян «садибну осілість» та певний наділ польової землі й інших

угідь. Розмір наділів і види повинностей визначалися уставними грамотами, що

укладалися з сільською громадою. На підготовку та запровадження умов

уставних грамот відводилося два роки, протягом яких селянин фактично

продовжували виконувати кріпосні повинності.

3. Після укладення уставних грамот селяни, отримавши в

користування садибу й польовий наділ, ставали тимчасово зобов'язаними, тобто

повинні були виконувати панщину або платити оброк до повного викупу землі

у поміщика. (грошова оплата за польовий наділ на Правобережжі та

Лівобережній Україні коливалася від 1,4 до 2,8 крб., а розмір річної панщини —

від 12 до 29 днів за десятину).

4. Селяни отримали право вільного викупу садиби, проте процедура

викупу польового наділу передбачала згоду поміщика. Поміщики нерідко

вдавалися до хитрощів, залишаючи собі кращі землі, а гірші продавали за

завищеними цінами. Особливо потерпіли під таких зловживань селяни

Лівобережжя та Південної України. У результаті реформи селяни отримали у

своє розпорядження менше землі, ніж мали у користуванні до 1861 р. Особливо

ця різниця була значною у порівнянні з російськими провінціями. Так, якщо

87