Page 87 - 6660

У цісарському патенті 16 квітня 1848 р. про скасування феодальних

повинностей селян Галичини проголошувалося недоторканим право селян на

користування сервітутами (лісами, пасовищами, водоймами) за умови

відповідної плати за нього, передбаченої добровільною угодою з паном.

Фактично ж землевласники зберегли за собою право володіння сервітутами.

Селянин змушений був платити будь-яку призначену поміщиком ціну, щоби

заготовити собі дрова, будівельні матеріали чи випасати худобу. Прагнучи

домогтися справедливості, тисячі селян зверталися до судів з приводу

сервітутів. За свідченням Івана Франка, з 32 тис. судових справ про сервітути,

що порушувалися з 1848 по 1881 р., поміщики виграли 30 тисяч. Результати

цих процесів переконливо показують, кого захищала судова влада на місцях.

Зберігалося і надалі велике поміщицьке землеволодіння, частка якого

становила понад 40% усіх земель. Великими землевласниками були польські,

румунські, угорські, німецькі поміщики.

Досить помітною була частка великих землевласників-євреїв. Існувала

також невелика група поміщиків-українців. Так, Герш Аледлас із села Золота

Слобода Бережанського повіту мав 2526 моргів, Рудольф Галт в с Кутківці

Тернопільського повіту — 2820. Великі єврейські маєтки були і в інших

повітах. За даними Івана Франка, у 1890 р. в Галичині було 587 поміщиків-

євреїв, яким належало понад 18% усіх поміщицьких земель.

Українські земельні власники мали володіння набагато скромніші,

кількасот або десятків моргів. Так, у Тлумацькому повіті Єген Василькевич

володів 669 моргами, Пилип і Григорій Шкляри — 470, Кіндрат, Семен і Софія

Кальби із с.Мазовивка Підгаєцького повіту мали 842 морги.

Основна ж маса селянства страждала від безземелля і малоземелля.

Загалом господарств, що мали наділи до 5 га, в Галичині нараховувалося 80%,

на Буковині — 85%, у Закарпатті — 73%. Внаслідок реформи поміщики
зберегли свої панівні економічні і політичні позиції, що стало серйозною

89