Page 88 - 6660

перешкодою для економічного розвитку, сприяло збереженню відробіткової

системи. Великого поширення набули відробітки за відсотки, які сплачували за

борг взятого до «нового врожаю» збіжжя, за «порцію» — певну суму грошей,

яку поміщики позичали селянам, за землю, за штрафи при потравах у полі, за

порушення лісового чи рибальського закону тощо.

Особливості історичного розвитку позначилися на стані економічної

думки України ХІХ ст.: якщо західна економічна наука вирішувала проблеми

реального капіталізму, то прогресивна наукова думка Росії та України

дискутувала проблеми переходу до капіталізму, головною перешкодою якого

було кріпацтво. У 40-х роках ХІХ ст. формуються два напрями суспільно-

економічної думки – ліберально-дворянський та революційно-

демократичний.

Представники ліберального дворянства – В.Каразін,

А.Скальковський, Д.Журавський, Д.Струков – виступали за збереження

великого поміщицького господарства з умовою його поступового перетворення

на капіталістичне шляхом продажу частини поміщицьких земель або

довгострокової оренди; заміну праці кріпаків вільнонайманою працею,

обмеження зловживань поміщиків.

У пореформений період на засадах дрібнобуржуазного соціалізму та

буржуазного лібералізму стояв видатний український мислитель

Μ.Драгоманов (1841-1895), значна частина наукового доробку якого

присвячена суспільно-економічним проблемам. Він позитивно оцінював

реформу, проте бачив її антинародну спрямованість: селяни одержали лише

особисту волю без землі. Майбутнє суспільства він пов’язував із соціалізмом

(громадівством) – способом виробництва, за якого фабрики, заводи і продукти

праці належатимуть робітничим громадам, а земля й результати

сільськогосподарського виробництва – сільським громадам. Перехід до такого
ладу мав бути тільки еволюційним.

90