Page 77 - 6659

До вигоряючих добавок відносяться: пилоподібне тверде паливо, відходи
вуглевидобутку, тирса. Вони підвищують спучування маси при випалі за рахунок
утворення CO, CO 2, H 2, H 2O.
Флюси (плавні) це польові шпати, склобій, крейда, доломит. Ці речовини поліпшують
спікливість, знижують температуру випалу виробів.
Незважаючи на різноманіття форм і розмірів, технології виготовлення подібні і
зводяться до:
- видобутку сировини в кар’єрах,
- транспортування на заводи,
- підготовки сировинної маси (здрібнювання, зволоження, перемішування
компонентів) трьома методами: пластичним з використанням води чи пари, сухим
- із сушінням сировини до вологості 1-2%, шлікерним - змішанням з водою глин і
отощуючих добавок),
- формуванню виробів трьома методами: пластичним – вологість сировини
18-23%, сухим – вологість сировини 2-8% і способом лиття – з використанням як
сировини шлікеру вологістю 40-60%,
- природному і штучному сушінню виробів (природне – під навісами в
сушильних сараях не вимагає витрат палива, але продовжується тривалий час – 10-
15 діб, вимагає великих площ і залежить від температури і вологості
навколишнього середовища; штучне - триває залежно від товщини виробу від
декількох годин до 1-3 діб, виконують його в камерних сушарках періодичної дії
або в тунельних безперервної дії, у яких вироби і теплоносій рухаються назустріч
один одному. Недоліки камерних: нерівномірність сушіння по довжині і ширині
камери, тривалість процесів завантаження і вивантаження виробів. Переваги
тунельних: потоковість виробництва, високий рівень механізації, висока
продуктивність праці),
- випалу виробу, під час якого зростає міцність, щільність, морозостійкість
виробу. При випалі протікають складні фізико-хімічні процеси: у початковий період
о
випалу з виробу-сирцю видаляється вільна вода (температуру до 200 С піднімають
о
повільно, щоб не зруйнувати виріб інтенсивним паротворенням), при 450-700 С
вигоряють органічні домішки і видаляється хімічно зв’язана вода, керамічна маса
безповоротно втрачає пластичні властивості. Подальше нагрівання приводить до
спікання легкоплавких сполук керамічної маси і мінералів-плавнів. Розплав
обволікає частки, що не розплавилися, заповнює пори між ними, зближає їх і
ущільнює всю масу. У розплаві відбувається утворення нових сполук, кристалізація
яких при остиганні забезпечує перетворення вихідного матеріалу в міцний моноліт,
- охолодження виробів, яке необхідно проводити повільно щоб уникнути
появи місцевих напружень і розривів керамічних мас.
Виробництво керамічних виробів зв’язано з виділенням в атмосферу:
- димових газів від згоряння органічного палива,
- пилу від млинів, пресів, сушарок, печей випалу, ліній глазурування,
- продуктів реакцій між основними компонентами сировини. Основні з них -
сполуки сірки, хлору і фтору. Джерелами цих забруднень є водорозчинні хлориди і
сульфати, гумусові речовини в глинах, пірит. У шлаках, що на деяких заводах додають у
шихту, містяться сполуки фтору, що при нагріванні сублімують або утворюють HF.
Скловироби
Склом називають аморфні тіла, що володіють механічними властивостями твердих
тіл і отримані шляхом переохолодження розплавів.

77