Page 74 - 6659

Основною перевагою сухого способу виробництва цементу є зниження витрати
теплоти на випал клінкера (до 3,4 – 5 МДж/кг у порівнянні з 5,8 –6,7 МДж/кг при мокрому
способі) Однак ускладнюється процес коректування складу шихти, ускладнюється
устаткування, підвищується витрата електроенергії. За техніко-економічними показниками
сухий спосіб значно перевершує мокрий: капітальні витрати на спорудження заводу на 5-
10% менше, ніж заводу тієї ж потужності, що працює за мокрим способом; за рахунок
економії палива знижуються на 2,5 – 5% річні експлуатаційні витрати.
Питомі показники пилоутворення у виробництві цементу:
3
Об’єм викиду, м /т Температу Вміст пилу,
Джерела викиду о 3
продукту ра, С г/м
Дроблення сировини 100-800 20-30 10-20
Випал сировини
мокрим способом 5000 200 50
сухим способом 3000 300 40
Охолодження продукту 1500-3000 200 20
Цех помелу 700-900 100 600

У мокрому виробництві цементу:
- питома витрата тепла – 6500 МДж/т клінкера,
- енерговитрати – 14-22кВт*год/т клінкера,
3
- концентрація пилу в повітрі, що відходить - 250г/м .
У сухому виробництві цементу:
- питома витрата тепла – близько 3500 МДж/т клінкера,
- енерговитрати – 25кВт*год/т клінкера,
- пиловиніс складає 3-4% (об’єм газів, що відходять, менше, що знижує вартість
обезпилення).
Речовини, що містяться в навколишньому середовищі вступають у хімічну взаємодію зі
складовими цементного каменю, що обумовлює процеси хімічної корозії. Наприклад,
вплив на бетон кислот, СО 2 приводить до розчинення цементного каменю:
Са(ОН) 2 + 2НСl = СаСl 2 + 2Н 2О
Са(ОН) 2 + СО 2 = СаСО 3 + Н 2О
Са(ОН) 2 + СО 2+ Н 2О = Са(НСО 3) 2
Кислотоутворюючі оксиди є агресивними для бетону, у середовищі «кислотних»
дощів можливе руйнування бетонних конструкцій.
Бітумні і дьогтьові в’язкі
Бітумні в’язкі – складні суміші вуглеводнів і їхніх неметалічних похідних (сірка,
кисень, азот) природного і штучного походження. Природні бітуми дуже дорогі і досить
рідкі, тому застосовуються тільки при виробництві бітумних лаків. Залишкові бітуми
(гудрон) утворюються при розгоні нафти, по в’язкості розділяються на тверді, напівтверді і
рідкі. Тверді і напівтверді бітуми використовують для одержання дорожніх покриттів,
покрівельних рулонних матеріалів, бітумних мастик і лаків, рідкі – тільки для одержання
дорожніх покриттів.
Дьогтьові в’язкі одержують як побічний продукт при переробці на хімічних заводах
твердого органічного палива. Найчастіше використовують кам’яновугільний дьоготь і
кам’яновугільний пек. Кам’яновугільний дьоготь – грузла рідина з характерним запахом
фенолу і нафталіну. Кам’яновугільний пек – токсична речовина.
Органічні в’язкі широко використовуються при будівництві доріг (до 75% від
зробленої кількості) у вигляді асфальту й асфальтобетону, укладанні підлог промислових
будинків, для виготовлення покрівельних матеріалів (просоченням картону, паперу

74