Page 79 - 6659

Шихта перетворюється в пінистий непрозорий розплав, що містить велику кількість
пухирців газу і часток шихти, що не прореагувала.
о
2 – стадія склоутворення. На цій стадії (1100-1200 С) утворюються складні силікати.
У розплаві, що утворився, розчиняються кремнезем і глинозем. Маса стає однорідною і
прозорою, але в ній міститься багато газових включень.
3 – стадія освітлення. На цій стадії скломаса звільняється від видимих газових
3
о
включень (1кг шихти при 1400 С виділяє до 0,5м СО 2). Для прискорення цього процесу
підвищують температуру варіння.
о
4 – стадія гомогенізації проходить при температурах 3-їй стадії (1400-1500 С) і
полягає в інтенсивному русі скломаси за допомогою мішалок. Після завершення
гомогенізації скломаса готова для формування виробів.
о
5 – стадія охолодження. Скломаса має температуру 1500-1600 С, а температура, що
о
забезпечує робочу в’язкість дорівнює 1100-1250 С. Температуру знижують плавно, щоб
уникнути утворення міхурів з розчиненого газу.
Основний агрегат процесу скловаріння – піч періодичної чи безперервної дії.
Розміри печей різні. Ванни великих печей уміщають до 2000т і більше скломаси. Листове
скло шириною 6-6,5м варять у печі з довжиною ванни 30-32м і глибиною 1,2-1,5м.
Продуктивність печі залежить від розміру і складає від 15-60 до 6000т/доб.
За способом освітлення печі для варіння скла поділяють на:
- полум’яні, у яких спалюють рідке чи газоподібне органічне паливо. ККД =
18-26%, тому що тепло витрачається на нагрівання вогнетривкої кладки печі і на
компенсацію втрат тепла;
- електричні з ККД не менш 60%, оскільки відсутні втрати тепла з газами, що
відходять. Найбільше поширення одержали печі прямого опору. У них
нагрівальним елементом служить сама скломаса (скло при підвищеній температурі
проводить електричній струм, проходячи через скломасу електроенергія
переходить у теплову, маса нагрівається, відбувається варіння скла). Струм
підводять через графітові чи молібденові електроди. Починають застосовувати
електроди з оксиду олова.
Виготовляють листове скло, профільне будівельне скло, пустотілі склоблоки,
скловолокно, на основі якого роблять склопластики - композиційні матеріали, у яких
скловолокно відіграє роль наповнювача, а зв’язуючими є органічні та неорганічні
полімери. З органічних найбільш поширені поліефірні, фенолформальдегідні, епоксидні
смоли, кремнійорганічні полімери. З неорганічних – алюмофосфорити і рідке (розчинне)
скло.
З одержуваних скловолокнитів і склотекстолитів виготовляють корпуси суден,
кузови автомобілів, використовують в авіації, хімічній промисловості.
Викиди в атмосферу:
- від горіння органічного палива,
- легколетючи домішки із сполук сировини,
- при одержанні склопластиків – викид органічних сполук (розчинників,
мономерів).
Лакофарбові матеріали
Лакофарбові матеріали підрозділяються на фарби, лаки і допоміжні матеріали.
Їхніми основними компонентами є пігменти, наповнювачі і зв’язуючі речовини.
Пігменти – тонко здрібнені кольорові порошки, розділяються на мінеральні й
органічні, природні і штучні. З природних використовуються: вохра – глина, що містить
оксид заліза; умбра – глина утримуюча оксид заліза й оксид марганцю, залізний сурик і

79