Page 75 - 6659
P. 75

одержують  руберойд,  толь,  матеріали  без  основи –  брізол,  ізол,  роблять  склоруберойд
                  покриваючи бітумом полотно із скловолокна).
                         Бітумні  і  дьогтьові  в’язкі  пластичні,  розчинні  в  органічних  розчинниках,
                  водонепроникні.  До  недоліків  можна  віднести:  підвищену  крихкість  при  негативних
                  температурах, знижену теплостійкість, горючість.
                                                     Полімеризаційні матеріали
                                                     Розчинне скло і його похідні
                         Розчинне скло – технічні продукт, що складається із силікатів лужних металів
                                           М 2O*mSi 2 (М – Na, K; m – кількість молекул SiО 2).
                         Існують сухі і мокрі способи одержання розчинного скла.
                         Сухі  –  сировинну  шихту,  що  складається  з  кремнеземних  (пісок,  кремнезем)  і
                  лужних  (сода,  Na 2SO 4,  NaOH,  KOH)  матеріалів  плавлять  при  високій  температурі,
                  прохолоджують і розчиняють.
                         Мокрі  –  засновані  на  розчиненні  кремнезему  в  розчинах  лугів  під  тиском  в
                  автоклавах:
                                                  2MOH + mSiО 2 = M 2O*mSiО 2 + H 2O
                         У цьому випадку розчинне скло одержують минаючи стадію розчинення.
                         Рідке  скло  –  густий  грузлий  розчин.  На  практиці  використовують  маси,  що
                  представляють собою композиції з наповнювача (наприклад, кварцового піску) і рідкого
                  скла.  Властивості  затверділої  маси  залежать  від  концентрації  вихідного  розчину  рідкого
                  скла: з розведених розчинів одержують пухку масу, з концентрованих – щільну і міцну.
                                                           Полімеробетони
                     Полімеробетони – це матеріали, одержувані з мінерального в’язкого, полімеру і
                     наповнювача.
                         При введенні до складу полімерцементного бетону арматури (у виді стрижнів або
                  волокон)  одержують  армополімерцементні  бетони  (армополімербетони)  високої
                  міцності.
                     Такі будматеріали застосовують у хімічній, гірничо-металургійній, нафтовій
                     промисловості (там, де конструкції піддаються постійному агресивному впливу і де
                     звичайний бетон і сталь не можуть бути ефективно використані). Їх застосовують для
                     виготовлення хімічно стійких підлог, ємностей і трубопроводів для агресивних і
                     біологічно активних рідин.
                         Крім  полімербетонів  у  будівництві  використовують  інші  вироби  з  полімерних
                  матеріалів.  Залежно  від  властивостей  полімерів  при  нагріванні  й  охолодженні  їх
                  розділяють     на    термопластичні     і   термореактивні.     Термопластичні      полімери
                  розм'якшуються  при  нагріванні  і  тверднуть  при  охолодженні.  Термореактивні  полімери
                  тверднуть під дією нагрівання і тиску і не розм’якшуються при повторному нагріванні. До
                  цієї групи відносяться фенолформальдегідні, карбамідні, епоксидні полімери.
                         Процес виготовлення будівельних виробів із пластиків включає:
                 1-           підготовку  сировинних  компонентів  (дроблення,  помел  і  просівання  твердої
                      сировини, готування суспензій або емульсій),
                 2-           готування  композицій,  у  які  входять  наповнювачі  (порошкоподібні –  крейда,
                      тальк,  деревне  борошно,  волокнисті –  деревні  чи  скляні  волокна,  шаруваті –  папір,
                      тканина,  деревний  шпон),  які  додають  пластикам  високу  міцність,  теплостійкість,
                      довговічність,  затверджувачі  (наприклад,  для  скорочення  часу  затвердження
                      фенолформальдегідних  полімерів  вводять  кислоти),  пластифікатори  (застосовують
                      для     поліпшення      формувальних      властивостей     пластмас,     використовують
                      дібутилфталат, камфора, олеїнова кислота та ін.), барвники (органічні або мінеральні).
                      Процес здійснюється в змішувачах періодичної або безперервної дії,


                                                               75
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80