Page 25 - 6651

підприємств, посилення їх потенційної цінності і задоволення
споживчого попиту, що динамічно розвивається.
В даний час цінність роботи, що виконується людьми, і
вартість продукції і послуг, що продаються компаніями всіх
галузей, багато в чому визначаються знаннями і інформацією,
закладеною в них.
Поворотне значення в економічній теорії і практиці, в
орієнтації управлінських методів і оцінці ефективності має те,
що знання стають активами організації, що вимагають
систематичної оцінки, дбайливого відношення,
розповсюдження і використання.
Сучасні господарські системи все більш
трансформуються в економіку знань. Використання знань
примножує результати господарської діяльності набагато
ефективніше, ніж застосування будь-якого іншого
виробничого чинника.
Джерелом економічного підйому можуть бути насамперед
знання, інтелектуальна творчість і інновації, які повинні
переважати не тільки у виробництві, але і в управлінні.
Напрямки змін в управлінні, що відбуваються під впливом
розробки і використання нових технологій наступні:
накопичення і розподіл знань, управлінські стосунки, методи
координації.
Для розкриття сутності терміну „знання” необхідно
розглядають три поняття: дані, інформація та безпосередньо –
знання.
Дані – це неструктуровані цифри і факти поза будь-якого
контексту.
Інформація – це структурований потік даних у контексті.
Знання – це здатність застосовувати інформацію у
конкретній сфері діяльності.
Отже, дані та інформація є так званими „запасами
сировини” для формування знань .
Аналіз змісту, особливостей і характеру використання
знань дозволяє виділити їх різновиди. Так, розрізняють
процедурні, декларативні, епізодичні, евристичні і мета –
знання.
Управління знаннями – це сукупність процесів, які
управляють створенням, розповсюдженням, обробкою і
використанням інформації усередині підприємства (за

24