Page 23 - 6631

Неухильний розвиток суспільного життя приводить до втрати первісною міфологією
свого сенсу, вона вже не здатна світоглядно забезпечити ефективне функціонування нових
форм співіснування, що розвинулись на руїнах первісного роду. Міф – «слово», «розповідь» –
починає протиставлятися логосу, первісне значення якого також «слово», «мова», а з VII-VI
cm. до н. е. – здатність до мислення, розум. Відбувається процес формування автономних форм
суспільної свідомості, що становили колись (у міфології) синкретичну цілісність. Ними є
насамперед релігія і філософія.
Релігія (від лат. religio – побожність) на ранніх стадіях розвитку суспільства складає
одне ціле з міфологією. Але щодо змістової сторони (з точки зору світоглядних конструкцій)
вона є відокремленою, відмінною. Специфіка релігійного світогляду полягає в тому, що він
виходить із принципу монізму (від грец. mono – один). Основним елементом релігії є культова
система, тобто система обрядових дій, спрямованих на встановлення певних відносин з
надприродним Кожний міф стає релігійним тією мірою, якою входить у культову систему як її
змістова сторона
Певним чином релігія пов'язується з магією, яка поєднує те, що реально не поєднується,
– предмет, його зображення чи ім'я. Зв'язок між магічною дією і магічним заклинанням є
безпосереднім, тоді як у релігії (між молитвою і релігійним обрядом) він залежить від сили
вигаданої, надприродної особистості, яка може як прийняти, так і не прийняти молитву. Магія в
релігії відіграє допоміжну роль.
Світоглядні конструкції, включаючись у культову систему, набувають характеру
віровчення, стають основою формальної регуляції, регламентації, впорядкування і збереження
звичаїв, норм, традицій. За допомогою культової обрядовості виховуються почуття любові,
доброти, терпимості, милосердя, справедливості тощо. Вони стають особливо цінними, якщо
пов'язані зі священним, надприродним
У багатьох відношеннях релігія відіграє позитивну роль, адже її основне значення
полягає в тому, щоб допомогти людині подолати історично мінливі, відносні аспекти її буття
і досягти абсолютного, вічного в єднанні з ідеальною істотою – Богом. У духовно моральному
аспекті релігія відіграє роль катарсису, тобто очищення людини від негативних явищ
повсякденності. Вона надає нормам, цінностям та ідеалам характеру абсолютного, незмінного,
незалежного від кон'юнктури просторово-часових координат людського буття, соціальних
інститутів тощо, намагається утвердити принципи Добра і Краси людської душі. Таким чином,
релігія надає сенсу, значення і сталості людському буттю, допомагає перебороти життєві
труднощі і йти шляхом постійного вдосконалення.

3. Взаємовідношення філософії і науки
Успадкувавши від міфології і релігії їх світоглядний характер, світоглядні схеми, а також
весь обсяг позитивного знання, філософія разом із тим вирішує свої проблеми під іншим кутом
зору, а саме з позицій раціональної оцінки (з позицій розуму). Як теоретично сформований
світогляд, система загальних поглядів на світ у цілому, що передбачає існування різноманітних
форм самовизначення людини, філософія є формою знання і має впорядкований характер. Цей
момент суттєво зближує філософію і науку. Існують принаймні три аспекти щодо інтерпретації
питання про співвідношення філософії і науки.
Перший аспект. Не можна заперечувати науковий характер філософії взагалі як один із
грандіозних проявів людського знання і культури. Якщо розглядати філософію не тільки
стосовно конкретних концепцій, а й з позицій історії, то можна виявити спадкоємність розвитку
філософського знання, його проблематики, спільність категоріального апарату і логіки до-
слідження. Ще Арістотель виділив зі свого вчення логіку – науку про правильне мислення;
психологію – науку про душу; етику – науку про моральне вдосконалення; метафізику – власне
філософію. Він вважав метафізику «царицею всіх наук», що було зумовлено вищим рівнем її
розвитку (на той час) порівняно з іншими науками. Гегель розглядав філософію насамперед із
точки зору «науки логіки».
Висновки, одержані у філософії, не тільки служать засобом отримання наукового
знання, але й самі входять у зміст науки. Не випадково багато відомих вчених у галузі
23