Page 23 - 6631
P. 23
Неухильний розвиток суспільного життя приводить до втрати первісною міфологією
свого сенсу, вона вже не здатна світоглядно забезпечити ефективне функціонування нових
форм співіснування, що розвинулись на руїнах первісного роду. Міф – «слово», «розповідь» –
починає протиставлятися логосу, первісне значення якого також «слово», «мова», а з VII-VI
cm. до н. е. – здатність до мислення, розум. Відбувається процес формування автономних форм
суспільної свідомості, що становили колись (у міфології) синкретичну цілісність. Ними є
насамперед релігія і філософія.
Релігія (від лат. religio – побожність) на ранніх стадіях розвитку суспільства складає
одне ціле з міфологією. Але щодо змістової сторони (з точки зору світоглядних конструкцій)
вона є відокремленою, відмінною. Специфіка релігійного світогляду полягає в тому, що він
виходить із принципу монізму (від грец. mono – один). Основним елементом релігії є культова
система, тобто система обрядових дій, спрямованих на встановлення певних відносин з
надприродним Кожний міф стає релігійним тією мірою, якою входить у культову систему як її
змістова сторона
Певним чином релігія пов'язується з магією, яка поєднує те, що реально не поєднується,
– предмет, його зображення чи ім'я. Зв'язок між магічною дією і магічним заклинанням є
безпосереднім, тоді як у релігії (між молитвою і релігійним обрядом) він залежить від сили
вигаданої, надприродної особистості, яка може як прийняти, так і не прийняти молитву. Магія в
релігії відіграє допоміжну роль.
Світоглядні конструкції, включаючись у культову систему, набувають характеру
віровчення, стають основою формальної регуляції, регламентації, впорядкування і збереження
звичаїв, норм, традицій. За допомогою культової обрядовості виховуються почуття любові,
доброти, терпимості, милосердя, справедливості тощо. Вони стають особливо цінними, якщо
пов'язані зі священним, надприродним
У багатьох відношеннях релігія відіграє позитивну роль, адже її основне значення
полягає в тому, щоб допомогти людині подолати історично мінливі, відносні аспекти її буття
і досягти абсолютного, вічного в єднанні з ідеальною істотою – Богом. У духовно моральному
аспекті релігія відіграє роль катарсису, тобто очищення людини від негативних явищ
повсякденності. Вона надає нормам, цінностям та ідеалам характеру абсолютного, незмінного,
незалежного від кон'юнктури просторово-часових координат людського буття, соціальних
інститутів тощо, намагається утвердити принципи Добра і Краси людської душі. Таким чином,
релігія надає сенсу, значення і сталості людському буттю, допомагає перебороти життєві
труднощі і йти шляхом постійного вдосконалення.
3. Взаємовідношення філософії і науки
Успадкувавши від міфології і релігії їх світоглядний характер, світоглядні схеми, а також
весь обсяг позитивного знання, філософія разом із тим вирішує свої проблеми під іншим кутом
зору, а саме з позицій раціональної оцінки (з позицій розуму). Як теоретично сформований
світогляд, система загальних поглядів на світ у цілому, що передбачає існування різноманітних
форм самовизначення людини, філософія є формою знання і має впорядкований характер. Цей
момент суттєво зближує філософію і науку. Існують принаймні три аспекти щодо інтерпретації
питання про співвідношення філософії і науки.
Перший аспект. Не можна заперечувати науковий характер філософії взагалі як один із
грандіозних проявів людського знання і культури. Якщо розглядати філософію не тільки
стосовно конкретних концепцій, а й з позицій історії, то можна виявити спадкоємність розвитку
філософського знання, його проблематики, спільність категоріального апарату і логіки до-
слідження. Ще Арістотель виділив зі свого вчення логіку – науку про правильне мислення;
психологію – науку про душу; етику – науку про моральне вдосконалення; метафізику – власне
філософію. Він вважав метафізику «царицею всіх наук», що було зумовлено вищим рівнем її
розвитку (на той час) порівняно з іншими науками. Гегель розглядав філософію насамперед із
точки зору «науки логіки».
Висновки, одержані у філософії, не тільки служать засобом отримання наукового
знання, але й самі входять у зміст науки. Не випадково багато відомих вчених у галузі
23