Page 21 - 6631

говоримо про любов до свого супротивника або чужої людини, для цього існує слово «Агапе».
Воно означає розуміння, добру волю стосовно всіх людей. Це любов, яка ллється через край, –
спонтанна, немотивована, безпричинна, вона виникає незалежно від будь-яких функцій або
якостей об'єкта. Ця любов діє в серці людини, вона безкорислива. Третє – «Філіа», душевна
близькість друзів. Філіа – взаємна любов: людина любить, оскільки її люблять. Отже, філо-
софом, любителем мудрості може бути не кожний, а лише той, на кого звернула увагу і
наділила своєю симпатією Софія – божественна мудрість. Філософ – обранець мудрості.

2. Філософія як світогляд. Історичні форми світогляду
Філософія як специфічний феномен людської культури виникла у VII-VI ст. до я. е. Саме
там, в архаїчних структурах стихійного світогляду, формувалися ті характерні моменти та
особливості, що згодом стали відмітними рисами філософської форми суспільної свідомості.
Таким чином, філософія своїм походженням і специфікою свого існування найтісніше пов'язана
зі світоглядом, вона є своєрідною формою його існування.
Що таке світогляд? У найзагальнішому розумінні – це усвідомлення людиною
навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й до
себе, своїх претензій і намірів щодо світу і шляхів реалізації життєвих програм Отже, світогляд
– це певного роду знання про світ, людину і одночасно оцінка людиною світу і самої себе.
Головна специфіка світоглядних знань полягає в тому, що вони визначають відношення людини
до світу, до природи, до суспільства, до свого «Я», адже кожний з нас – «дзеркало і ехо
Всесвіту», і в той же час – унікальна частина світу.
У свій час англійський філософ Ф. Бекон поділив світ на три частини: природа,
суспільство, людська свідомість. Звідси і пішла традиція виділяти три аспекти світогляду
натуралістичний (відношення людини до природи), соціокультурний (відношення до
суспільства) і егоїстичний (відношення «Я» до себе, до своїх власних суб'єктивних
можливостей). Відповідно до цього, узгоджуючись зі своїм світоглядом, кожна людина, як
проголошує давньоіндійська мудрість, послідовно реалізує три мети. Перша мета – жити,
друга – жити краще, третя – бути кращою. Знання про те, як потрібно відноситися до світу,
щоб успішно реалізувати три мети, – це і є світоглядні знання.
Будь-яка філософська система є світоглядним знанням, але не кожний світогляд є
філософією. Поняття «світогляд» ширше, ніж поняття «філософія». Подібно до того як поняття
«людина» передбачає, наприклад, не тільки українця, але й француза, китайця, італійця і т. д,
так і поняття «світогляд» не можна звести тільки до філософії. Воно містить інші види
світогляду: міфологічний, релігійний тощо.
Ціннісний характер світоглядного знання визначає поєднання в ньому інтелектуально-
розумової компоненти з почуттєво-емоційною. Світогляд – це своєрідна інтегративна
цілісність знання і цінностей, розуму і почуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і
свідомої недосконалості. Інтегративний характер світогляду передбачає його структурну
складність, наявність у ньому різних шарів і рівнів, з-поміж яких насамперед вирізняються
емоційно-психологічний рівень – світовідчуття і світоспоглядання Тут фіксуються лише
окремі, зовнішні прояви буття, світ явищ, а не сутностей. Наступні за глибиною відображення
рівні – світосприйняття і світоуявлення. На цих рівнях формується вже цілісна картина світу,
визначається взаємозв'язок процесів і явищ, відбувається фіксація їх тотожностей і відмін-
ностей. Однак світогляд тут обмежено безпосереднім досвідом, почуття відіграють більшу
роль, ніж розум І тільки тоді, коли відображення відбувається через поняття, формується
світогляд, здатний розкрити закономірності та сутність явищ і процесів. Світогляд на цьому
рівні пов'язується з абстрактним мисленням, теоретичним пізнанням, і його можна назвати
світорозумінням. Саме його і демонструє філософія.
Світогляд – це система узагальнених, ціннісно-орієнтаційних знань про відношення
людини до світу. Системність світогляду полягає в тому, що він репрезентує цілісність
переконань, які не суперечать одне одному. Ці переконання поєднуються одне з одним за
принципом необхідності і достатності, і виходить, що світогляд прагне до цілісності,
закінченості, завершеності.
21