Page 20 - 6631

Мудрість притаманна не всім людям, хоча потенційно властива кожному. Вона
здобувається різними шляхами, виявляється у різноманітних сферах знань і діяльності,
закріплюється у прислів'ях, притчах. Мудрість існує, тому що існують проблеми, які
вимагають вирішення. І хоча вони не є остаточними вирішеннями, проте сприяють пра-
вильному спрямуванню людини.
Мудрість – не наука, оскільки наука є системою понять, значення яких органічно
пов'язано з її предметом. Мудрість не є системою понять, дослідженням, хоча, звичайно, є
розумінням Вона ґрунтується не стільки на даних науки, скільки на повсякденному та
історичному досвіді. Мудрість не може стати наукою, як і наука – мудрістю. Філософія, як би
високо вона не оцінювала мудрість, не повинна себе ототожнювати з нею.
Філософія – теоретична форма світогляду, яка, виступаючи рефлексією помежових
основ усіх типів історичної практики людини, підсумовує, синтезує її досягнення, формує
світорозуміння, а також визначає світовідношення, обґрунтовує вектори індивідуальної та
соціальної творчості. Виконання традиційних функцій філософії забезпечує її теоретико-
практична сутність.
Теоретичний аспект філософії – усвідомлення природної та соціальної реальності, яка
відкривається людині в процесі духовного і практичного засвоєння її; визначення горизонтів
досягнутого в кожну епоху з метою її перетворення; вироблення нормативно-ціннісних основ
переконань людей. У цьому рефлексивному плані створюється картина світу онтологічні
припущення, гіпотези існування; принципи, шляхи пізнання; місце людини в межах природного
і суспільного цілого; смисли, цінності, пріоритети, життєві установки; ідеали; цілепокладання,
доцільність тощо.
Практичний аспект філософії – діяльна проекція картини світу, яка визначає настрій
емоційної сфери, належність до заданих видів самостворення. У практичному плані
оформлюються типи життєдіяльності, здійснюється їх апробація, входження можливого в
дійсне (суще), формуються вольові акти та спрямування. Усвідомлюються програми
самореалізації, громадянська позиція, реальний сенс і призначення життя тощо.
Філософія, пов'язана з багатьма науками та мистецтвом, отримує тим самим грунт
для зіставлень і узагальнень, горизонт її ширший, а висновки більш глибокі: те ж саме
ремесло філософ розуміє значно тонше, ніж вузький спеціаліст. Прагнення до знання, але не
надуманого, а справжнього бажання постійно осягати божественну, а не пересічну
істину, не вважаючи себе мудрецем, – у цьому і полягає мудрість Сократа як філософа.
Світ, історія, культура мають сенс завдяки піднесеному, яке повинно перетворювати
зло на добро. Смисл понять філософії залежить від ціннісних горизонтів. Виходячи з
абсолютного, з того, що повинно бути, філософія вводить ціннісно високі рівні, відкидає
нагромадження непотрібного, оманливого; вона не сіє ілюзій, а руйнує їх Спираючись на міцні
й довготривалі знання, філософія допомагає людині орієнтуватися в житті, оцінювати події і
речі, діяти, тобто бути. Зберігаються і вживаються тільки ті знання, в яких є потреба у людини,
активної і діяльної у світі. Ці знання, носієм і оберегом яких є філософія, виступають цінністю,
необхідною для людини.
Світ суперечливий. Лише сон і смерть, нічого не обіцяючи, все виконують. У дійсності
нескінченне прагнення до кращого перетворює отруту на ліки, зіштовхує людину і суспільство,
реформу і владу, природу і культуру, пізнання і практику, робить їх внутрішньо конфліктними.
Знання зумовлює кризу розуму. Поки що нікому в соціумі не вдалося досягнути оптимуму
зміни і стабільності, доктрини і життя, долі і діяльності, культури і цивілізації. Сократ зрозумів,
що нові, духозвеличувальні прояви філософії на практиці виходять із здатності здійснювати
роботу, яка примушує жити, існувати те, чого не існує. Не претендуючи на вироблення
якихось конкретних рецептів, інструкцій, на відміну від спеціальних наук, філософія генерує
здатність «бачити» взагалі. Пафос казки-притчі про голого короля не у фіксації відсутності
одягу, а в розвінчанні міфу про його наявність.
Потрібно пам'ятати ще одну важливу особливість. У грецьких текстах є три слова, які
означають любов. Перше – це «Ерос». У платонівській філософії Ерос є виразом туги за
божественним Цим словом визначається любов естетична і романтична (платонічна). Коли ми

20