Page 160 - 6625

вмішання ззовні, отримав назву самоорганізації. Отже, існують механізми
власної регуляції, що відображають внутрішні потреби розвитку самих систем.
Самоорганізація грає істотну роль у формуванні функцій, властивостей і
структури систем будь-якої природи і являє собою поведінку системи як
розгорнутий у часі процес зміни її станів, ініційований не тільки зовнішніми
впливами, а й внутрішніми потребами. Це означає, що цілі поведінки систем,
що самоорганізуються, не встановлюються зверху, а формуються всередині,
виходячи з власних потреб поточного розвитку, і можуть змінюватися в
залежності від цих потреб.
Ціль (мета) - це ідеальне, уявне передбачення результату діяльності. Зміст
цілі залежить від об’єктивних законів дійсності, реальних можливостей
суб’єкта і застосовуваних засобів (Радянський енциклопедичний словник,
1990). Інакше кажучи, мета є заздалегідь мислимим результатом свідомої
діяльності людини або групи людей. За формулюванням Черняка: «Цілі - це
плани, виражені у вигляді результатів, які повинні бути досягнуті. Цілі - це
зв’язок сьогодення з майбутнім і зворотний зв’язок майбутнього з
сьогоденням».
Причому в загальному випадку розуміється, що досягнення поставлених
цілей неможливо, але до них можна і потрібно безперервно наближатися.
Слід підкреслити, що трактування мети як заздалегідь мислимий
результат пов’язує людину з її свідомою діяльністю. Тому для систем більш
низького рівня розвитку в живій і неживій природі прийнято використовувати
інші терміни, наприклад, цілеспрямованості, доцільності.
Процеси цілепокладання і цілеутворення є основоположними при
дослідженні систем. Від них залежить постановка задач досліджень, виділення
системи з середовища (навіть при формулюванні поняття «елемент» було
використано поняття «мети»), визначення її характеристик і закономірностей, а
в результаті, адекватність опису реальних явищ.
Ці процеси дуже складні і неоднозначні, так як повністю залежать від
поглядів і думок людини, а тому не можуть бути вирішені формальним
шляхом. Звідси виникають великі складності при тлумаченні цих понять
(особливо в організаційних системах) різними фахівцями, в тому числі в
областях філософії, психології та кібернетики. Слід зазначити, що уявлення про
ціль (мету) перебували в стадії постійного аналізу і уточнення протягом усього
періоду розвитку філософії і теорії пізнання і до сих пір піддаються вивченню.
Аналіз визначень цілі (мети) і пов’язаних з нею понять показує, що в
залежності від стадії пізнання об’єкта і від етапу системного аналізу в поняття
«ціль» вкладають різні відтінки в межах умовної «шкали» - від ідеальних
устремлінь до конкретних цілей - кінцевих результатів, досяжних в межах
деякого інтервалу часу, що формулюються іноді навіть в термінах кінцевого
продукту діяльності. Таке глибоке діалектико-матеріалістичне розуміння цілі
(мети) дуже важливо при організації процесів колективного прийняття рішень в
системах управління. Таким чином, в теорії систем і системному аналізі

159