Page 159 - 6625

З поняттями стан і поведінки тісно пов’язані поняття «рівновага» і
«стійкість».
Рівновага - це здатність системи за відсутності зовнішніх збурюючих
впливів(або при постійних діях) зберегти свій стан як завгодно довго. Такий
стан називають станом рівноваги.
Стійкість характеризує здатність системи повертатися в стан рівноваги
після того, як вона була з цього стану виведена під впливом зовнішніх
збурюючих впливів, а в системах з активними елементами під впливом
можливих внутрішніх збурюючих впливів.
Ця здатність зазвичай властива системам при постійній вхідній дії, якщо
тільки відхилення не перевищують деякої межі (порогового значення).
Такий стан, в який система здатна повертатися, називають стійким
станом рівноваги. Повернення в цей стан може супроводжуватися коливальним
процесом. Відповідно в складних системах можливі нестійкі стани рівноваги.
Система, у якій існує одна єдина область стійкості, називається
системою з сильною або глобальної стійкістю. Система, що володіє множиною
стійких областей, в кожну з яких вона здатна переходити в результаті
відхиляючих дій, називається системою зі слабкою або локальною стійкістю.
Слід зазначити, що дія внутрішніх і зовнішніх флуктуацій випадкового
характеру, при певних умовах можуть ініціювати розвиток системних процесів,
що ведуть до нестійкості.
Стан рівноваги і стійкості добре ілюструються на технічних прикладах.
Однак в економічних і організаційних системах, незважаючи на певну аналогію
з технічними, - це набагато більш складні поняття. До недавнього часу ними
користувалися в основному як деякими аналогіями для попереднього описового
уявлення про систему. Останнім часом з’явилися спроби формалізованого
відображення цих процесів і в складних організаційних системах, що
допомагають виявляти параметри, які характеризують такі властивості систем
як стабільність або нестабільність поведінки.
Розвиток - це властивість систем, яка визначає складні термодинамічні і
інформаційні процеси, що протікають в природі і суспільстві. Дослідження
процесу розвитку, співвідношення розвитку та стійкості, вивчення механізмів,
які лежать в їх основі, - це найбільш складні завдання кібернетики та теорії
систем. При цьому виділяють клас систем, які розвиваються, а також особливий
клас систем, які самоорганізуються, до яких застосовують спеціально
розроблені методи моделювання.
Таким чином, для розвитку системи необхідні переходи з одного
стійкого стану в інший, які викликається впливом зовнішнього середовища
(зовнішній або сторонній вплив). Однак найчастіше в природних і суспільних
системах зміна їх станів відбувається під впливом внутрішніх факторів
безвідносно до впливів з сторони. Процес поведінки системи, в основі якого
лежать механізми, які обумовлюють її самостійний розвиток систем без

158