Page 51 - 6620

Між ними виникають певні зв’язки. Їхню основу складають лінійні
зв’язки, що характеризують відносини між керівниками і підлеглими. Це
формальні зв’язки, що визначають підпорядкованість виконавців і
відповідальних за координацію роботи всіх підрозділів.
Горизонтальні зв’язки – це зв’язки між структурами одного
ієрархічного рівня. Вони відображають зв’язки, пов’язані з
координуванням, консультуванням і контролюванням.
Відмінність у поєднанні лінійних і функціональних зв’язків зумовлює
формування різних організаційних зв’язків.
Основне завдання функції організування полягає у такій
організаційній побудові підприємства, яка б забезпечила досягнення
стратегічних цілей і завдань.
Організація діяльності підприємства передбачає створення
відповідних організаційних структур та встановлення взаємовідносин
повноважень між ними.
Залежно від здатності організаційної структури реагувати на зміни
зовнішнього середовища виділяють:
 механістичні – жорстка ієрархія влади, формалізація правил і
процедур, централізоване прийняття рішень, об’єктивні критерії добору
кадрів, об’єктивна система винагород;
 органістичні – мають розмиті межі управління, невелику
кількість рівнів управління, слабке використанням правил і процедур,
децентралізація рішень, неформальні міжособові відносини, амбіційна
відповідальність.
В органістичних перевага надається правильній постановці проблеми і
формулюванні кінцевих результатів. Заохочується ініціатива з висунення
нових завдань, переважають горизонтальні потоки інформації, що мають
проблемно-орієнтований характер. Відбувається узгодження кооперацій
вирішення проблемних завдань.
До механістичного належать організаційні структури, що базуються
на глибокій і детальній регламентації прав та обов’язків працівників для
виконання певних завдань, що є складовими більш загальних завдань
організації.

Таблиця 5.1 – Параметри оцінювання структур управління
Параметри Механістичний Органістичний
порівняння Тип тип
Концепція побудови Чітко визначена ієрархія Відсутня ієрархія
Поліцентричний, зміна лідера
Тип керівництва Постійний моноцентричний
за ситуацією
Чітке визначення правил і Зміна системи норм і
Формалізація відносин
обов’язків цінностей
Тимчасове розчленування
Організація правил Жорсткий розподіл функцій
функцій за групами
Розвиток персоналу,
Регіонально-спростована
Джерело ефективності самоорганізація, ініціатива
структура
працівника

51