Page 43 - 6620

тому необхідно мати сценарії поведінки за умов невизначеності. Щоб
зменшити невизначеність, у якій доводиться приймати рішення та не
помилитись при виборі напряму довгострокового розвитку і стратегії
підприємства, необхідно знати стратегічне положення підприємства,
особливості галузі, умови конкуренції, ресурси і можливості діяльності. Це
можливо за допомогою застосування методу побудови сценаріїв – одного
із методів прогнозування, що ґрунтується на встановленні послідовності
станів об'єкта прогнозування за різних прогнозів зміни стану, у якому
перебуває об'єкт вивчення. До методів розроблення сценаріїв належать:
− метод посилань;
− метод побудови системи діаграм;
− метод критичних полів;
− метод «заголовків газет»;
− метод «логіки можливого розвитку подій», метод перехресного
впливу подій, метод Баєса.
Ситуаційне управління – використовує функцію планування для
забезпечення можливості підприємства з урахування змін.
План – документ, в якому зазначені цілі або орієнтири досягнення
мети діяльності. Проте традиційний план має обов’язковий характер і
передбачає його виконання в звітному періоді. В умовах змін важко
досягнути поставлених цілей, тому традиційні методи доповнено
сучасними.
Сценарій – це план, який має рекомендований характер, що
виявляється у виділенні базових (прийнятих у діяльності підприємства),
які формуються на основі врахування змін. Як правило, сценарний метод
базується на врахуванні різних альтернатив, представлених із позиції
(песимістичного, оптимістичного, реального) розвитку подій.
Складання сценаріїв дуже традиційний метод формування плану
діяльності – потребує опрацювання великої кількості інформації, тому
використовують на середніх і великих підприємствах.
Основні етапи розроблення сценаріїв:
1. Визначення границь, намірів та цілей в межах яких планує
здійснювати свою діяльність підприємства. На цьому етапі важливо
оцінити минуле, визначити недоліки і оцінити як організація бачить своє
майбутнє сьогодні.
2. Визначення основних стейкхолдерів з якими взаємодіє організація.
3. Ідентифікація базових тенденцій розвитку організації позитивні
тенденції, негативні і невизначені тенденції.
4. Ідентифікація ключових невизначеностей.
5. Побудова початкових сценарних основ:
- Позитивні;
- Негативні;
6. Контрольна перевірка за логічною послідовністю, узгодженістю,
правдивістю щодо визначених позитивних і негативних тенденцій.
Виділяють З напрями визначення узгодженостей

43