Page 50 - 6584

найчастіше застосовується показник продуктивності праці, який визначається діленням обсягів
фактично виробленої продукції на середньо облікову чисельність промислово-виробничого
персоналу.
Однак, показник продуктивності не дає можливості оцінити результативність діяльності
операційної системи з точки зору досягнення цілей підприємства, оскільки не враховує фактичних
продажів виробленої продукції. Для визначення результативності операційної діяльності поряд із

результативністю слід аналізувати в динаміці такі характеристики, як:
 дієвість – ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь
завершення «потрібної» роботи;
 економічність – ступінь використання системою необхідних ресурсів; цей показник
характеризує ефективність операційної діяльності відносно ресурсних витрат;
 якість – ступінь відповідності операційної системи та операційної діяльності вимогам
зацікавлених сторін;
 прибутковість – співвідношення між валовим прибутком і сукупними витратами. Для
оцінки можна використати як традиційні фінансові коефіцієнти, так і більш конкретні показники
такі, як рівень прибутку стосовно обсягу продажів; прибуток, співвіднесений із сукупністю
активів або з власним капіталом;
 впровадження нововведень – процес, який характеризує здатність системи розвиватись і
оновлюватись. Мова йде про інноваційну діяльність, в результаті якої отримуються нові продукти
та процеси. Саме спроможність підприємства до нововведень суттєво впливає на продуктивність.
Управління виробничою системою за критерієм продуктивності – це процес, що
передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль реалізації
прийнятих рішень відповідно до конкретної ситуації.
Сутність управління продуктивністю полягає у тому, щоб спонукати до планування й
забезпечення заходів щодо управління нею за допомогою системи вимірювання продуктивності.
Відповідно ключові завдання управління продуктивністю в умовах динамічного ринкового
середовища зводяться до наступного:
 забезпечення здатності підприємства до виживання;
 забезпечення спроможності операційної системи пристосовуватись до несподіваних
змін;
 створення умов в рамках здійснення операційної діяльності для використання нових
можливостей.
Процес управління продуктивністю повинен базуватись на системному підході і включати
такі дії:
 вимірювання і оцінювання продуктивності;
 планування контролю і підвищення продуктивності на основі інформації, яку отримують
у процесі вимірювання і оцінювання;
 здійснення заходів контролю і підвищення продуктивності;
 вимірювання та оцінювання впливу цих заходів.
Чинники, які впливають на продуктивність, можуть мати зовнішнє і внутрішнє походження.
До чинників зовнішнього походження відносять:
 чинники, пов’язані з природними ресурсами (кількість, якість, вартість, наявність);
 чинники, пов’язані зі структурними зрушеннями (економічні та демографічні);
 чинники, пов’язані з державним регулюванням (ціни експорту та імпорту).
До чинників внутрішнього походження відносять:
 «Soft» – чинники (персонал; організаційна культура; методи роботи; структура, стилі
управління);
 «Hard» – чинники (устаткування, споруди, інструменти, будівлі, матеріали та
енергія, технологія).
У процесі оцінювання продуктивності передбачається використання двох груп вимірювачів.
До першої групи входять статичні коефіцієнти продуктивності, які розраховуються у прив’язці
до певного періоду часу. Другу групу становлять динамічні індекси продуктивності, що являють

48