Page 38 - 6583

2 ЗАГАЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОМАГНIТНИЙ
СТАН ЗЕМЛI

Завдання цього розділу – описати загальну картину
електромагнітного стану Землі; розглянути, якими власними
полями володіє Земля, яка її структура, величина та поведінка.
Для того щоб відповісти на ці запитання, слід насамперед
коротко охарактеризувати склад оболонок Землі та їхні
електричні властивості.

2.1 Оболонки Землі та їх електричні
*)
властивості

На основі безпосередніх і неконтактних досліджень
доходимо висновку, що Земля має шарувату макроструктуру,
основою якої є центральне металічне ядро. Земне ядро
одягнуте, оточене цілим рядом оболонок.
Газова оболонка. Атмосфера Землі не може мати різких
границь, оскільки вона дифундує із зовнішньої поверхні в
космічний простір, а внутрішнього боку – у пограничну
оболонку земної кори. Отже, потужність газової оболонки,
вимірювана від земної поверхні, є невизначеною величиною, а
саме: її потужність досягає за спостереженнями полярних
сяйв 800 км, за радіохвильовими дослідженнями – 1000 км, за
вивченням розсіяного світла – 2000 км.
Нарешті, приймаючи ізоповерхню нульового тиску за
зовнішню границю газової оболонки, ми знаходимо останню,
у вигляді стиснутого еліпсоїда обертання колосальних
розмірів (велика піввісь а  42 10 3 км , мала піввісь
0
С  28 10 3 км ).
0
Сама газова оболонка, як показують її дослідження, у
всьому об'ємі не є однорідним та ізотропним середовищем,
вона також характерна своєю шаруватою будовою. В
атмосфері Землі можна розрізнити декілька шарів-оболонок, а
саме: найнижчу оболонку – тропосферу та оточуючу її

*)
Підрозділи 2.1 – 2.4 написані відповідно до роботи [11]. Окремі
положення на даний час уточнені та дістали подальшого розвитку. Протее
фундаментальні засади залишилися незмінними.

38