Page 40 - 6583

3. Шар F – розмитий шар на висотах понад 200 км, з
6
3
електронною густиною   ne  10 ел см і переважальною
електронною провідністю ( n – питоме число електронів,
тобто число електронів в 1см ). Шар F літом у денні години
3
розщеплюється на два шари: F (нижня границя 220–230 км) і
1
F (нижня границя 350–400 км).
2
Вище 1000 км можливий викид частин газу з
атмосфери в міжпланетний простір, тому ця область отримала
назву екзосфери; переважального компонентою тут є гелій.
На висоті приблизно земного радіуса (від висоти
1600 км у східній півкулі та 600 км у західній до висоти
4000 км) розташований внутрішній радіаційний пояс, який
характеризується підвищеною густиною інонізованого газу та
великою його енергією. Інтенсивність потоку частинок у
ньому має величину близько 2 10 4 частин см  с  стер. На
2
висоті близько 3–4 земних радіуси (від висоти 12 000 км до
висоти 50 000 км) виявлено другий радіаційний пояс з
інтенсивністю до 10 4 частинок см  с  стер. На висотах
2
40 000 – 80 000 км виявлено нестабільний третій радіаційний
пояс. Існування радіаційних поясів зумовлене захопленням
магнітним полем Землі заряджених частинок із плазмових
потоків, вивержених Сонцем, що пролітають повз Землю.
Деколи радіаційні пояси обєднують під загальною назвою
корони Землі.
За межами корони Землі весь міжпланетний простір
зайнято повністю іонізованим газом (плазмою) з густиною,
що залежить від сонячної активності і коливається в межах від
1,5 до 600частинок см (в основному атоми водню).
3
Які ж електричні властивості газової оболонки?
Необхідно це знати, оскільки вони визначають поведінку
електромагнітних полів на поверхні Землі.
Перш за все відомо, що вся атмосфера перебуває в
іонізованому стані і завдяки цьому має електричну
провідність, величина якої для даного місця визначається
наявними іонізуючими факторами та іонними константами.
Сьогодні джерела іонізації атмосфери в основному
з’ясовані, а саме: встановлено, що основними іонізуючими
факторами її є космічна, сонячна та земна радіації.

40