Page 39 - 6583

стратиоболонку, що містить ізотермічний шар, шарувату
іонооболонку та азотний шар.
Тропосфера не є кулеподібним шаром, вона має
потужність від 11 км (у полярних зонах) до 17 км (в
екваторіальній зоні). За своєю поведінкою вона є механічно
збудженою зоною, в якій відбувається циркуляція повітряних
мас і спостерігаються змінні тиски та температури, зоною,
заповненою космічною, сонячною та земною радіаціями.
Верхньою границею тропосфери вважають першу
поверхню ізотермічної оболонки з температурою мінус 55 С.
Стратосфера, так само як і тропосфера, має в
основному азотно-кисневий склад (до висоти 90 км), який під
дією ультрафіолетової радіації Сонця породжує озоновий шар
(на висоті 20–30 км).
На противагу спадному температурному ходу в
тропосфері температура стратосфери з висотою росте та від
досить низької від’ємної стає навіть додатною.
Іоносфера містить ряд неперервно іонізованих
оболонок і перебуває в стані електрично збудженої зони; у ній
уже зявляється атомарний кисень. Згідно з геофізичними
спостереженнями, в іоносфері виділяються такі іоношари:
1. Шар D – зявляється в денний час на висоті близько
60 км, із слабою іонною густиною та значним поглинанням
енергії радіохвиль.
2. Шар Е – з різкою нижньою границею на висоті
5
3
110–140 км, з електричною густиною    10 ел см і
домінуючою іонною провідністю.
Тут вважають, що
m m
  n e  e n e   e  ,

е i e i
m i m i
де e – заряд електрона.
У шарі E існують вільні електрони та йони.
Встановити роздільно питоме число n електронів із масою
e
m і питоме число n іонів із масою m поки що неможливо.
i
e
i
Спостереження дають можливість визначити тільки величину
 .


39