Page 169 - 6583

Фундаментальною моделлю геоелектричного розрізу є
неоднорідне горизонтально-шарове середовище, що
складається з декількох шарів різної потужності з
витриманими за простяганням електричними властивостями.
Тип розрізу визначають за кількістю шарів і співвідношенням
їхніх питомих опорів. Наприклад, двошаровий розріз із
співвідношенням    , чи    ; тришаровий -    1   3 ,
2
2
2
1
1
 2   1   3 і т. д. За результатами інтерпретації електричних
зондувань деколи виділяють п’ять-шість шарів у розрізі, у той
час як за даними буріння їх може бути значно більше.
Загалом геоелектричний розріз може мати не тільки
горизонтальні, але й вертикальні, схилові границі та містити
окремі об’єкти, обмежені складними поверхнями розділу.
Треба відмітити, що геоелектричний розріз об’єктивно
відображає основні особливості геологічної будови. Однак це
не означає, що розрізи адекватні. Деякі шари практично не
відображаються в результатах вимірів у силу обмеженої
роздільної здатності електророзвідки. Тому зворотний перехід
від геоелектричного розрізу до геологічного в загальному
випадку є некоректною задачею і можливий тільки за
наявності додаткової інформації, яка розкриває зв’язок між
електричними властивостями виокремлених шарів та їхнім
літологічним складом.

7.2 Узагальнена геоелектрична модель
земної кори та верхньої мантії

Уявлення про будову та фізичний стан глибоких шарів
Землі основані головно на геофізичних даних. На сьогодні
вважають загальноприйнятим виділення трьох основних
шарів чи геосфер: земної кори потужністю 10–70 км – шар А,
мантії, яка простягається до глибини 2900 км і складається,
у свою чергу, з шарів В, С і D та ядра – шари E, F, G. На
границях між цими шарами, за сейсмічними даними,
відбувається різке збільшення густини гірських порід і
швидкості розповсюдження в них пружних хвиль. Так, на
поверхні розділу між земною корою та мантією швидкість
поширення поздовжніх сейсмічних хвиль змінюється

169