Page 174 - 6583

підйом ізолінії 30 Омм з 250 до 100 км. Отже, астеносферна
провідна зона аналогічна підйому глибинної провідної
частини розрізу приблизно на 150 км.

Рисунок 7.3 – Схематична модель зміни геоелектричного
розрізу від «холодного» (зліва) до «гарячого» (справа). Ізолінії
оцифровані в Омм. Крапом виділені корова й астеносферна
провідні зони

На рис. 7.4 наведені типові криві позірного опору,
розраховані Шиловським П. П. для описаних вище моделей
геоелектричного розрізу. При розрахунку градієнтні розрізи
апроксимувались шаруватими з достатньо великою кількістю
шарів, яку визначали з умови, щоб подальше її збільшення не
впливало помітним чином на результати розрахунку. Один із
варіантів апроксимації для континентальної моделі наведено в
таблиці 7.1 та на рис. 7.5. Кількість шарів тут рівна семи (без
осадової товщі).

174