Page 164 - 6583


залишаються сполучено-ортогональними,  = 0. Тоді, згідно з
(6.7), (6.1) знаходимо
   
E    H  n   H Z  . (6.28)


Тут відразу ж приходимо до класичної задачі на власні
числа матриці імпедансу [Z], що зводиться до розв’язку
системи рівнянь:
Z xx H  Z xy H    H y ,
x
y
(6.29)
Z yx H  Z yy H   H x .
x
y
Як відомо, власним числам відповідають власні поля,
що перетворяться за законом одномірної моделі. Якщо ж
 

спостережені поля E і H не є сполучено-ортогональними,
 

  0 і замість системи (6.29) маємо
 
Z xx H x  Z xy    H y   H x ,

 
Z yx    H x  Z yy H y   H y .
Ця система, на відміну від однорідної системи (6.29)
може взагалі не мати розв’язку.
Звернемо увагу на важливу сторону проблеми:
обернена задача відновлення розподілу провідності в
багатовимірних структурах вимагає для свого розв’язку
досить великої і представницької експериментальної
інформації, зокрема, завдання розподілу компонент
електромагнітного поля, принаймні, на тій частині земної
поверхні, під якою потрібно відновити розподіл провідності.
Ця інформація, мабуть, може бути отримана лише при
виконанні синхронних вимірів електромагнітних полів на
великих територіях. Але навіть у цьому разі виникають
питання, обумовлені тією обставиною, що вертикальна
компонента електричного поля E z, як правило, не
вимірюється. З цієї причини може виявитися необхідною
процедура оцінювання здійсненності системи (6.18) при
п’ятикомпонентній системі спостережень. З цього погляду
може виявитися найбільш придатна методика синхронної
реєстрації п'яти компонентів поля для окремих підмножин (чи

164