Page 170 - 6583

стрибками в інтервалі 7,0–8,2 км/с, а поперечних –
4,0–4,5 км/с, густина гірських порід збільшується в межах
3
2,7–3,5 г/см . Ця границя називається поверхнею
Мохоровичича (на честь югославського геофізика).
Земна кора представлена осадовим чохлом і
кристалічною складчатою основою – фундаментом (Ф).
Потужність осадового чохла на платформах у середньому
рівна 2–3 км, на щитах вона зменшується до нуля, а в
передгірських западинах досягає 8–15 км. За даними
електромагнітних зондувань, буріння та електричних
вимірювань у свердловинах осадова товща схематично може
бути представлена у вигляді багатошарового геоелектричного
розрізу, який характеризується чергуванням шарів високого та
низького питомих опорів (рис. 7.1). Проміжні пласти високого
питомого опору представлені вапняками, доломітами, солями,
гіпсами й ангідритами. Покрівля цих пластів, що чітко
виділяється за електророзвідувальними даними, служить
місцевим проміжним опорним чи маркувальним горизонтом.

Рисунок 7.1 – Варіант схеми геоелектричної моделі
земної кори і верхньої мантії

170