Page 172 - 6583

спостерігається різкий стрибок питомого опору від 1 000 до
10 000 Омм.
Підошвою земної кори прийнято вважати поверхню
Мохоровичича (М). У континентальних умовах вона буває на
глибинах близько 40 км. Наявність поверхні Мохоровичича
пояснюють зміною хімічного складу порід у зоні переходу від
базальтів до ультраосновних порід типу перидотитів. На цих
глибинах (за високого тиску та критичної температури)
відбувається також зміна агрегатного стану речовини, і
напевне, утворюється фазовий перехід від габроїдного
нижнього шару земної кори до еклогітів верхньої мантії (шар
В). На границях К і М питомий опір зростає ступінчасто.
Мантія поділяється на три зони: В – верхня мантія
(40–400 км), С – перехідна зона (400–1 000 км), D – нижня
мантія (1 000–2 900 км). У зоні В в інтервалі глибин
100–200 км за даними електромагнітних зондувань
3
виділяється шар високої провідності S10 См. Цей шар
називається астеносферою. Його питомий опір, очевидно, не
перевищує 10 Омм. Зі збільшенням глибини він зростає до
100–200 Омм і, починаючи з 300–400 км, східчастодібно
знижується до значень, менших ніж 1 Омм.

7.3 Моделі «холодного» та «гарячого»
геоелектричного розрізу

Електричні параметри осадової товщі змінюються в
широких межах, і їх слід розглядати індивідуально для
кожного району робіт відповідно до типу розрізу –
«холодного» чи «гарячого».
Переходячи до питомого опору земної кори, відмітимо
майже повну відсутність інформації про електропровідності
океанічної кори в природному заляганні. Це пов’язано з
сильним поглинанням короткоперіодних варіацій, необхідних
для вивчення кори, у шарі води потужністю декілька
кілометрів. Досвід показує, що за допомогою існуючої
апаратури вдається реєструвати на дні океану варіації з
періодом, довшим ніж 15 хв. У той самий час
електропровідність кори найбільше впливає на варіації з
періодом 1 – 10 хвилин.

172