Page 105 - 6583

явищ без урахування мікроскопічної будови, внутрішньої
структури речовини та природи основних електромагнітних
властивостей середовища ( ,  ,  ).
При формі запису, даній у системі (4.6), не
враховується спосіб збудження, тобто рівняння Максвелла
характеризують наведене поле і справедливі для області, де
немає джерел. Для врахування первинних джерел поля в праву
частину першого рівняння слід додати густину сторонього
струму ( j ст . ), а в праву частину четвертого рівняння – густину
сторонніх зарядів ( q ). Назву сторонні вони отримали тому,
.
ст
що створюють поле, а самі від нього не залежать, оскільки
підтримуються за допомогою зовнішніх джерел. Однак для
розв’язування ряду задач електродинаміки можна
використовувати безпосередньо систему (4.6), доповнюючи її
так званими «умовами на джерелі». Роль останніх можуть
виконувати, наприклад, вирази для параметрів поля,
створеного реальними джерелами в однорідному безмежному
середовищі.
Для того щоб розв'язок рівнянь Маквелла був єдиним,
він має задовольняти граничні умови на поверхнях розділу зі
стрибкоподібною зміною електромагнітних властивостей і на
«нескінченності». Як граничні, як правило, використовують
такі умови: тангенціальні складові напруженостей магнітного
та електричного полів і нормальна складова магнітної індукції
мають бути неперервні при переході через границю розділу:
H  H , E  E , (4.8)
1 t
1 t
2 t
2 t
 1 H   2 H . (4.9)
2
1 n
n
Гранична умова на «нескінченності» (її називають
інколи принципом випромінювання), зводиться до того, що
напруженості електромагнітного поля з віддаленням від
джерела мають зменшуватися за законом, якому підлягають
так звані розходжувані чи біжучі хвилі.
Рівняння Максвелла в тому вигляді, в якому вони
представлені в системі (4.6), разом із розглянутими вище
обмеженнями не завжди задовольняють вимоги практики
електророзвідки. Так, електромагнітні властивості
геологічних середовищ залежать не тільки від координат, але

105