Page 100 - 6583

Рисунок 3.5 – Залежність між варіацією квадрупольної
складової геомагнітного поля і відхилення від референц-
еліпсоїда,
за Н. Келдером

Протягом всього докембрію геомагнітне поле було
монодипольним і полярність його залишалася постійною,
завдяки цьому перенесення речовини, що будувала материки,
було напрямлене в один бік. Так виникли єдиний материк у
південній півкулі та єдиний океан у північній півкулі. При
визначеному критичному перевищенні геоїда (Пангеї) над
референц-еліпсоїдом відбувся розпад Пангеї та всієї літосфери
на плити, які під дією відцентрових сил були переміщені з
полярної області в екваторіальну. При цьому єдиний вихор у
мантії розпався та утворилась система полоїдальних і
тороїдальних течій, створивших у фанерозої магнітне поле
складної структури, яке включає осьовий диполь,
екваторіальний диполь і квадруполь, який складається із
чотирьох диполів. Нове геомагнітне поле набуло властивості
інверсії.
Інверсія полюсності означає зміну напрямку переносу
речовини, а останнє пояснює причини циклічності трансгресій
і регресій моря протягом фанерозою. Скорочення інверсних
станів геомагнітного поля говорить про диссипацію енергії
вихорних рухів у мантії, яка супроводжується руйнуванням
материків, їхнім розсуванням і поглинанням.

100