Page 81 - 6555

1. Пізнання є формою духовного (ідеального) відображення і освоєння
дійсності. Пізнання як відображення — це здатність людського мозку
відтворювати у певній ідеальній формі і до певної міри повноти існуючі поза
ним об'єкти, їх властивості і зв'язки.

2. Джерелом пізнання, сферою, звідки воно отримує свій зміст, є існуюча
незалежно від свідомості об'єктивна реальність.

3. Процес пізнання має суспільно-історичний характер.

4. Основу всього процесу пізнання становлять суспільно-виробнича,
соціально-політична, науково-експериментальна та інша практична діяльність
людей.

5. Пізнання є не пасивним спогляданням дійсності, а активним процесом, не
простим одержанням готових знань, а творчим їх формуванням на основі
усвідомлення цілей, настанов і змісту практичного впливу людини на об'єкт.

6. Пізнання — складний, суперечливий, нескінчений за своїми проявами
процес наближення образів свідомості до об'єкта пізнання, рух нашої думки
від незнання до знання, від знання неповного, недосконалого до знання більш
повного і досконалого.

Таким чином, пізнання — це зумовлений законами соціального розвитку,
нерозривно пов'язаний з практикою процес активно-діяльного відображення в
свідомості людей об'єктивної та суб'єктивної дійсності, основним
результатом якої є знання.

Зверніть увагу на те, що знання — це результат пізнавальної діяльності,
виражений в ідеальних образах (уявленнях, поняттях, судженнях, теоріях) і
закріплений в знаках природних або штучних мов. Знання певним чином
співвідносяться з вірою. Віра — це знання, прийняте без достатньої критичної
перевірки, під впливом чужої думки, власного інтересу, традицій, навіювання
тощо.

2.Діалектика та її історичні форми

Слово діалектика походить з давньогрецької мови. У первісному своєму
значенні воно виражало мистецтво вести бесіду. Сократ і Платон діалектикою
називали «мистецтво задавати питання й давати на них відповіді», мистецтво

перемагати в полеміці зі своїм опонентом.
Нового змісту надав діалектиці Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Він

розглядав діалектику як, перш за все, вчення про всезагальний зв’язок усього,
що існує, з усім існуючим іншим.

Принципи й закони діалектики