Page 78 - 6555

але й відношення та зв’язки між ними. Тому особливу роль у системі сучасної
науки відіграють так звані міждисциплінарні науки, якими є синергетика,
теорія систем, інформатика, біогеохімія, кібернетика та інші.

4.Рух, простір і час – атрибутивні властивості матерії.

Соціальний простір та соціальний час як форми буття людей у
культурі

Рух, його джерело та причини завжди були у полі зору філософів і
вчених-природознавців. Так, уже Геракліт не лише визнавав усезагальний
характер руху, але й виявив його суперечливість: все існує і в той же час не

існує; все тече й постійно змінюється; все перебуває у постійному процесі
виникнення та зникнення. Причиною змін він називав взаємодію речей.

Справді, сучасна наука, як було показано вище, виявила складну будову
матерії і разом з тим нерозривний зв’язок між її структурними елементами. Цей

взаємозв’язок, взаємодія різних рівнів організації матерії, а також взаємодія
елементарних частинок в окремих тілах і спричинюють якісні та кількісні
зміни, що відбуваються у матеріальному світі. Отже, рух матеріальних тіл
викликають їх внутрішні і зовнішні взаємодії, поза якими існування цих тіл

неможливе. Тобторух є способом існування матерії.

У повсякденному житті люди відмічають не лише зміни, переміщення
предметів, але й стан спокою, коли предмети нібито не рухаються. Проте наука
довела, що спокій є відносним. Тобто за деяким спокоєм криється стан
відносної рівноваги, яка виступає лише моментом руху. Визнання абсолютності

руху повністю виключає стан абсолютного спокою як вічної й абсолютної
незмінності речей і явищ. Наприклад, якщо тіло перебуває у спокої відносно
Землі, то разом з нею воно обертається навколо Сонця і рухається відносно

інших космічних тіл. Дане тіло є внутрішньо динамічним, оскільки містить у
собі величезну енергію молекулярних, атомних, ядерних і інших взаємодій.

Розрізняють два типи руху: прогресивний (рух від простого до складного,
від нижчого до вищого – або процес розвитку) та регресивний (рух від
складного до простого, яким є, наприклад, процес старіння організму).

Рух є суперечливим, оскільки він виступає як єдність мінливості та
спокою; дискретності й неперервності; абсолютного і

відносного. Дискретність руху виражається в його диференційованості
на відносно самостійні форми(механічний, фізичний, хімічний, біологічний та
соціальний рух). Неперервність же руху означає єдність, взаємозв’язок,

взаємообумовленість усіх окремих форм руху. Абсолютність руху
визначається тим, що він є єдино можливим способом існування матерії: поза