Page 84 - 6555

Якість – така визначеність предмета, яка характеризує його як даний
предмет; визначальна властивість.

Міра – діалектична єдність кількості і якості, або ж такий інтервал
кількісних змін, в межах якого зберігається якісна визначеність предмета.

Одиничне – характеризує окремий предмет, явище, процес, що
відрізняється за своїми просторовими, часовими властивостями від інших, в
тому числі подібних йому, предметів, явищ, процесів.

Загальне – об’єктивно існуюча схожість характеристик предметів, явищ,
процесів, приналежність до однієї й тієї ж групи предметів, явищ, процесів.

Особливе – діалектична єдність одиничного й особливого.

Наприклад, у вислові: «Жучка є тварина», – одиничним виступає «Жучка»,
загальним – тварина. Особливим же в цьому випадку буде «собака».

Явище – зовнішні зміни предмета, характеристики того чи іншого
предмета.

Сутність – внутрішня, глибоко прихована, відносно стала сторона того чи

іншого предмета, явища, процесу, що визначається через сукупність
найважливіших його рис і характеристик.
Форма – упорядкованість предмета, явища, процесу; спосіб існування того

чи іншого змісту.

Зміст – сукупність елементів у їх взаємодії, що визначає тип, характер
того чи іншого предмета, явища, процесу.

Причина – явище, що викликає собою інше явище.

Наслідок – явище, що викликано іншим явищем.
Необхідність – такий однозначно обумовлений зв’язок явищ, при якому

виникнення події-причини обов’язково веде за собою цілком визначене явище –
наслідок.

Випадковість – такий зв’язок явищ, реалізація якого можлива як один із
альтернативних варіантів.

Можливість – передумова виникнення того чи іншого явища, процесу,
його потенційне існування.

Дійсність – втілення можливості.

Ціле – єдність частин в багатоманітності їх зв’язків.

Частина – те, що входить до складу цілого.
Елемент – така складова частина системи, яка не може бути поділена на

менші.