Page 82 - 6555
P. 82

Діалектика, як і кожне інше вчення, що претендує бути  теорією, тобто,
            системою наукових знань про певну сукупність предметів, явищ, процесів, має
            спиратися й дійсно спирається на певну систему принципів. Під принципом в
            даному  випадку  розуміється  первоначало,  те,  що  лежить  в  основі.  Такими

            принципами для діалектики як вчення про всезагальний зв’язок, рух і розвиток
            є:

                    – принцип єдності світу (весь світ – єдиний в своєму існуванні і в своєму
                               походженні);

                    – принцип сходження від абстрактного до конкретного ( під конкретним
                               розуміється  єдність  різноманітного,  або  ж  єдність  у

                               різноманітності);
                    – принцип  збігання  початку  й  кінця  (проходячи  певне  коло  свого  само

                               розгортання,  все  повертається  до  вихідної  точки,  але  вже  на
                               новому витку спіралі само розгортання);

                    – принцип  збігу  логічного  і  історичного  (логічне  –  це  ніщо  інше,  як
                               «зняте»  історичне,  тобто  таке,  що  звільнене  від  усього
                               випадкового, «наносного», не-необхідного).

            Кожен  із  цих  принципів  взаємодоповнює  інші,  тому,  взяті  в  цілому,  вони

            становлять  собою  не  довільну  сукупність,  не  механічне  нагромадження,  а
            цілком  визначену систему,  тобто,  упорядковану  єдність  елементів,  що  її
            складають.

                  Виходячи з принципу єдності світу, не можна не визнати, що, оскільки світ
            – єдиний і в своєму існуванні, і в своєму походженні, в ньому існують зв’язки

            усього з усім, і немає в світі нічого, що не було б пов’язаним з усім іншим у той
            чи  інший  спосіб.  Якщо  ж  це  саме  так,  то  серед  усіх  незчисленних  зв’язків
            обов’язково  існують  такі,  які  мають  сталий,  необхідний,  суттєвий,
            повторюваний характер. Саме такі зв’язки і становлять собою те, що має назву

            закону.

                  Таким  чином, закон  є  проявом  і  вираженням  сталих,  необхідних,
            суттєвих, повторюваних зв’язків.

                  Основним  законом, ядром  діалектики,  який  виражає  собою  джерело
            усякого  руху  як  саморуху,  усякого  розвитку  як  саморозвитку,  є  закон
            єдності і  боротьби  протилежностей.  Можна  навести  приклад  дії  цього

            закону:  плюс  і  мінус,  сили  тяжіння  і  відштовхування,  асоціація  і  дисоціація,
            асиміляція  і  дисиміляція,  чоловіче  й  жіноче,  продуктивні  сили  й  виробничі
            відносини  –  все  це  – протилежності,  які  знаходяться  між  собою  в  стані
            єдності і боротьби, тобто, протиріччя, тільки завдяки яким і існує постійно рух
   77   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87