Page 16 - 6555

мають граничний характер: у чому полягає сутність світу? якими є його перші й
останні принципи? завдяки чому світ єдиний? що таке людина? у чому сенс її
життя? та інші, подібні за характером до перерахованих.

Філософія схоплює світ у його всезагальних характеристиках і тому
формує специфічні для неї всезагальні поняття, які називаються категоріями.

Філософський світогляд оперує такими категоріями, як “світ”, “людина”,
“природа”, “буття”, “суще”, “свідомість”, “мислення”, “матерія”, “субстанція”,
“рух”, “простір”, “час” і багато інших. Це світоглядні категорії, які
допомагають людині правильно орієнтуватися у світі, освоювати його, творити

речі і явища матеріальної та духовної культури, формувати власні уявлення про
Істину, Добро, Красу,

У філософії роздуми про світ ґрунтуються на виявленні місця людини у
світі: як у природному, так і в суспільному. Хоча питання про людину і
оточуючий її світ вивчається багатьма науками, проте лише філософія

досліджує відношення людини до світу як мислячої істоти.

“Діалектика” у перекладі з давньогрецької мови
означає суперечку, суперечність. У філософії вона є способом осягнення
предметів і явищ у їх органічному зв’язку, взаємозалежності, у постійних
змінах, у переходах одне в одне. Діалектичний спосіб мислення розглядає світ

як цілісний процес у його суперечливому розвитку.

Термін “діалектика” вперше у філософії застосував Сократ. У нього
діалектика виступала як ефективний метод ведення суперечки з метою
виявлення істини через зіткнення протилежних точок зору.

Метафізика у перекладі з давньогрецької мови означає буквально після
фізики. А фізикою (фізіс) називали науки про природу. Метафізикою Андронік

Родоський (систематизатор творів Аристотеля) у І ст. до н.е. назвав твори
Аристотеля про “буття саме по собі”, про його причини та перші й останні
принципи. Пізніше, у ХІХ ст., терміном “метафізика” Гегель

назвав догматичний спосіб осягнення світу, тобто розуміння його як незмінної,
статичної, однозначної системи, який був притаманний філософії Нового часу
(ХVII-XVIII ст.), вважаючи його протилежним до діалектики.

Для метафізичного способу мислення речі та їх мислене відображення є завжди
незмінними, нерухомими, тотожними собі. Метафізика не вхоплює
всезагальних зв’язків між речами та явищами, не розглядає їх взаємної
зумовленості.

Філософія у своєму розвитку пройшла довгий шлях, проте основна її

проблема, яка зв’язана з поясненням відношення людини до світу і виявленням
її місця у ньому, пронизує всю її історію. Дослідження цієї проблеми