Page 12 - 6541

інших концептуальних понять
Сьогодні, як ніколи, важливо забезпечити гармонійний розвиток,
господарства, людини і природи, щоб технічне втручання в біосферу
Конструктивна геоекологія – це частина «Великої екології»
М.Ф.Реймерса, яка не тільки діагностує стан навколишнього природного
середовища та прогнозує його еволюцію, а й пропонує конкретні шляхи його
оптимізації і покращення, конструює стабільні природно-технічні
геоекосистеми які забезпечать сталий гармонійний розвиток Людини-Природи-
Техносфери та забезпечує збалансоване природокористування.
Конструктивна екологія повинна стати основою екологічної безпеки, яка
так широко увійшла у наукові праці і прикладні природоохоронні документи,
але до цього часу не має чіткого визначення. Вже більше ста вузів в Україні
ведуть підготовку фахівців з екології та охорони навколишнього середовища, а
у Вищій атестаційній комісії (ВАК) поки що не має такої спеціальності для
кандидатів і докторів наук. І, навпаки, ВАК має спеціальність «екологічна
безпека», а у вузах не має такого фаху, навіть дисципліна «екологічна безпека»
з’явилась тільки після прийняття нового стандарту освіти.
Конструктивна екологія – це наука і галузь природоохоронної
діяльності, яка обґрунтовує створення стійких природно-техногенних
конструкцій геосистем, що є частками біосфери Землі і їх розвиток не повинен
деградувати під впливом техногенних навантажень. Тому ми повинні знати
чітко структуру навколишнього природного середовища або біосфери Землі,
або географічної оболонки. На кожний компонент живої і неживої природи, на
кожну сферу, що оточує Землю, впливає той чи інший
12
техногенний об’єкт. І ми повинні вміти оцінювати цей вплив, стежити за його
змінами, прогнозувати його розвиток, щоб керувати станом довкілля і вчасно
запобігати його негативним змінам.
Будь-яка геоекосистема, незалежно від її ієрархії і розміру, – континент,
океан, гірська країна, рівнина, річкова долина, гора чи горб, лісовий масив,
озеро або навіть краплина дощу, що тільки падає з неба на землю, складається
з того чи іншого набору компонентів неживої природи (абіоти, або екотопу):
літосфери (геологічного середовища і надрових ресурсів); геофізичних полів
Землі і Космосу (геофізсфери); рельєфу (геоморфосфери, або територіального
ресурсу); гідросфери, або поверхневих, ґрунтових і підземних водних ресурсів;
атмосфери з кліматичними ресурсами; живої природи (біоти, або біоценозу) –
педосфери (ґрунтового покриву і земельних ресурсів); фітосфери (рослинного
покриву); зоосфери (тваринного світу) й соціосфери (демосфери, або людської
спільноти). Усі ці дев'ять компонентів у біосфері Землі і в кожній окремій
екосистемі тісно пов'язані один із одним, взаємозумовлені і взаємозалежні,
функціонували до активної діяльності як єдиний природний збалансований