Page 15 - 6541

держави, регіону, галузі, області, району, міста, підприємства.

3.7 Структура екологічної безпеки
Згідно паспорта ВАКівської спеціальності 21.06.01 – екологічна безпека
з технічних наук – це «визначення і обґрунтування ступеню відповідності
наявних або прогнозованих екологічних умов міжнародним стандартам якості
довкілля, завданням збереження здоров'я людини, забезпечення сталого
соціально-економічного розвитку та потенціалу держави, захисту та
відновлення навколишнього середовища. Екологічна безпека поєднує
природну та техногенну складові і повинна забезпечити гармонійний розвиток
системи господарство-природа-людина».
У зв'язку з цими обставинами та різним змістом, який вкладають у
термін «екологічна безпека» різні дослідники, ми вважали за необхідне
запропонувати своє бачення структури екологічної безпеки.
Структура екологічної безпеки не повинна бути аморфною,
невизначеною у кожного автора своєю. Вона повинна складатися з відомих
усім екологам-науковцям і практикам-природоохоронцям процедур, які
15
законодавчо прийняті у нас і за кордоном, що дозволяють контролювати,
слідкувати за замінами, прогнозувати, а значить і керувати станом довкілля.
При цьому екологічна безпека повинна охоплювати не тільки технічні об’єкти,
а й території. Ми пропонуємо таку структуру екологічної безпеки: 1) оцінка
сучасної екологічної ситуації та сучасного стану всіх компонентів довкілля
(екологічний аудит); 2) оцінка впливів на навколишнє середовище техногенних
об'єктів (ОВНС); 3)екологічний моніторинг території, особливо в зоні впливу
техногенних об'єктів; 4) прогноз розвитку та моделювання екологічної ситуації
в залежності від різних сценаріїв розвитку території; 5) управління
екологічною ситуацією з метою її оптимізації (екологічний менеджмент).

3.8 Поелементні еколого-техногеохімічні карти
На еколого-техногеохімічну карту розповсюдження того чи іншого
елемента в конкретному середовищі виносяться ізолінії його рівних
концентрацій (ізоконцентрати – ік), які повинні відповідати середньому вмісту
x елемента в кожному характерному інтервалі. Тобто ізолінії концентрацій
елементів на картах проводяться не довільно, як іноді можна бачити на
геохімічних картах, а тільки через характерні інтервали. Тоді ізолінії будуть
передавати характер розповсюдження елемента в середовищі довкілля. Це
обґрунтовується характером розподілу вмістів того чи іншого елементу в своїх
інтервалах.
Поелементні еколого-техногеохімічні карти вмісту того чи іншого