Page 8 - 6541

біосфері може бути від 10 до 50 млн. біологічних видів, зокрема протестів –
250 тис; грибів – 1500 тис; мохів – 30 тис; судинних рослин – 500 тис; не-
матод – 1000 тис; членистоногих – 20000 тис; молюсків – 200 тис; хребетних –
50 тис.
Отже, за сучасних темпів техногенного навантаження на біосферу існує
небезпека зникнення видів, ще неописаних й недосліджених, які можуть мати
певне економічне, екологічне, фармацевтичне та наукове значення для ге-
нетики й селекції. Відзначимо, що попри значні досягнення біохімії, 50 % усіх
медичних препаратів виготовляють із сировини рослинного та тваринного по-
ходження і вони виявилися кращими для людського організму, ніж препарати
хімічного синтезу.
У біосфері еволюція органічного світу супроводжувалася
взаємопов’язаними природними процесами – вимиранням біологічних видів та
їх виникненням. Однак вимирання видів, яке відбувалося протягом геологічно
тривалого періоду, не було небезпечним для біосфери, бо еволюційним
шляхом виникали нові, краще пристосовані до змінених умов середовища
види, і в такий спосіб збагачувалася різноманітність форм життя на Землі. У
даний період прискорюється зникання біологічних видів, що створює загрозу
для глобальної біоти. Основними його причинами є екологічно невиправдані
методи природокористування та різні форми антропогенного/техногенного
впливу:
• скорочення площі природних ландшафтів і їх денатуралізація, що
зумовлює зниження гетерогенності біогеоценотичного покриву, отже, і
збіднення біорізноманітності;
• трансформація та інсуляризація природних екосистем;
• браконьєрські методи полювання на диких звірів;
• монокультурний напрям у лісовому господарстві та луківництві;
• техногенне забруднення довкілля.
Внаслідок цих причин процес зникання біологічних видів, зокрема
тварин, почався вже за Середньовіччя. За даними Ф.Д.М. Сміта, P.M. Мея, Т.Г.
Пеллева у світі зникло 486 видів безхребетних і хребетних тварин та 604 види
судинних рослин. У даний період під загрозою зникнення – 3565 видів тварин,
здебільшого хребетних, та 23062 види рослин, переважно судинних.

8
3.3 Формування природоохоронної науки
та її концептуальні засади
Природоохоронна наука формувалася адекватно розумінню людиною
багатогранного значення для неї природних ресурсів, з'ясуванню негативних
економічних, екологічних та соціальних наслідків їх виснажливого
використання, розвитку природоохоронної ментальності в суспільстві. До
початку XIX ст. турбота біологів спрямовувалася здебільшого на видову
охорону, яка полягала у збереженні «in situ» зникаючих видів флори й фауни,
що мали певне економічне або науково-природниче значення. Згодом фахівці