Page 11 - 6541

Безпека навколишнього середовища – комплексний науковий напрям,
що акумулює базові знання з проблем забезпечення безконфліктних відносин в
системі «людина – навколишнє середовище». Забезпечення екологічно
доцільної політики слід розглядати як цілеспрямовану діяльність законодавчих
і виконавчих владних структур, громадських організацій, працівників
виробничо-господарської сфери та безпосередньо пересічних громадян щодо
реалізації ними екологічних, економічних та соціальних відносин,
спрямованих на мінімізацію негативних і в першу чергу екологічно згубних
наслідків життєдіяльності людини. Це може бути досягнуто за умов організації
в економіці країни маловідходного господарського механізму, його
спрямованості на виключно раціональне природокористування та уникнення
надзвичайних ситуацій.
Українська економіка останнього століття традиційно орієнтувалася на
розвиток енергомістких і ресурсоспоживаючих технологій. Це відбувалося
завдяки промисловій інфраструктурі, що базувалася на розвитку гірничо-
добувного виробництва, хімії, металургії та важкого машинобудування.
Характерними рисами української економіки на початку 90-х років XX
ст. були:
● гіпертрофована роль металургії, хімії, важкого машинобудування;
морально застарілі технології;
● створений нераціональним господарюванням ландшафт та поганий
стан виробничого і житлового фондів;
● неефективне управління державними промисловими,
сільськогосподарськими і торгівельними організаціями, створеними в період
центральнованої планованої економіки;
● низька продуктивність праці та нераціональна розстановка і
використання робочої сили;

11
● низька виробнича мораль і відсутність трудової дисципліни.
Наслідком всього переліченого є розбалансований стан навколишнього
середовища, яке за багатьма аспектами перебувало в критичному стані.
Забезпечення екологічної безпеки України базується на створенні
рівноваги між соціально-економічними потребами українського суспільства, з
одного боку, і навколишнім природним середовищем, з іншого.
До числа найважливіших криз відносяться кризи еколого-економічного
характеру. Різні за формами прояву еколого-економічні проблеми мають
глобальний характер: кліматичні зміни, забруднення морів та океанів,
руйнування земельного фонду, ресурсозбереження та нові шляхи освоєння
енергетичних ресурсів, епідемії, демографічна ситуація, відновлення лісів і
навіть боротьба з курінням.

3.5 Визначення екологічної безпеки та