Page 9 - 6541

переконалися, що найнадійніше збереження генофонду таких видів можна
забезпечити на заповідних територіях, з якими вони пов'язані хорологічно та
екологічно. Так, наприкінці ХІХ ст. почався етап територіальної охорони
природи та розвитку заповідної справи. Внаслідок денатуралізації природних
ландшафтів та урбанізації виникла потреба збереження і природних комплексів
соціального (рекреаційного) призначення. Тому в системі заповідних почали
створювати національні парки. У США 1872 р. було створено перший у світі
Єлловстонський національний парк на площі 899 104 га. За даними МСОП
нині на різних континентах є 3 500 національних парків, які займають
2
територію близько 4 млн. км . В Україні створено 19 національних природних
парків площею 501 тис. га. У другій половині минулого століття, коли
техногенний прес досяг значних географічних масштабів і виникла загроза для
здоров'я людини, сформувалася концепція охорони навколишнього середовища
(охорони довкілля). У сучасний атомно-космічний період цивілізації, коли
техногенний вплив виявляється у глобальному вимірі і виникла небезпека
незворотних процесів у природі, формується якісно нова парадигма охорони
всієї біосфери.
На міжнародній конференції зі збереження і раціонального
використання ресурсів біосфери (1968) Комісія МАБ ЮНЕСКО обґрунтувала
потребу створення якісно нової категорії заповідних територій – резерватів
біосфери (РБ), мережа яких має охопити всі біогеографічні регіони світу.
Станом на 2002 р. у 95-ти країнах засновано 11 РБ, з територією 260 млн. га. В
Україні мережа РБ створюється з 1985 р.
Нині у різних природно-географічних регіонах існують шість РБ:
▪ Чорноморський (14 148 га суходолу та 80 тис. га акваторії),
▪ Асканія-Нова (33 397 га),
▪ Карпатський (57 880 га),
▪ «Східні Карпати» (українська частина –58587 га),
▪ «Дунайські плавні» (українська частина –46 492 га),
▪ Шацький (48 994 га).
Обґрунтовуючи охорону природи як наукову дисципліну, потрібно
визначити її концептуальні положення та пріоритетні завдання. Польський
зоолог З. Гловацінський вважає, що завдання охорони природи полягають
9
у підтриманні еволюційних й екологічних процесів; забезпеченні
«екзистенційної тривалості» (тривалості існування) біологічних видів та їх
популяцій; формуванні властивих людині етичних засад ставлення до природи
та навколишнього світу.
Зважаючи на багатогранність біологічних, екологічних і соціальних
проблем, що стосуються охорони біосфери, концептуальні засади геосозології
мають базуватися на таких природоохоронних принципах, які відображають її
суть і завдання:
• панбіотичному (збереження біорізноманітності на генетичному,
видовому, популяційному, екосистемному рівнях з метою підтримання