Page 41 - Міністерство освіти України

Лекція 8. Біблія як видатна пам’ятка християнсько-іудейської
культури

1. Структура і походження Біблії.
2. Старий Заповіт і його характеристика.
3. Новий Заповіт і виникнення християнства.
1.1 Біблія (від грецького - книги) представляє собою зібрання релігійних
творів, написаних протягом величезного історичного періоду з ХШ ст. до н.е. до
П ст. н.е. Вона складається з двох частин: Ветхого (Старого) і Нового заповітів.
Слово «завіт» означає «заповіт», «настанова», «порада». Іудейська релігія визнає
за святу лише першу частину Біблії, тобто Старий (або Ветхий) заповіт.
Християнство вважає святою, за винятком окремих книг, всю Біблію.
Біблейні книги, що їх християнство визнає «богоодухотвореними», у свій
час були канонізованими церквою До числа каконічних книг належать: Буття,
Ісход, Левіт, Числа, Второзаконня, книги Єкклезіаста, Ісайї, Єремії, чотири
Євангелія (від Матфея, Марка, Луки, Іоана), Откровення Іоанна Богослова та
інші.
До складу Біблії також входять ряд книг, які церква не вважає
канонічними, але визнає корисними. До них належать друга і третя книги
Ездри, Іудіфі, Премудрості Соломона, Мудрості Ісуса, сина Сірахова, Послання
Єремії, книга пророка Варуха, книги Маковеїв. Неканонічними і є деякі
фрагменти канонічних книг.
До Біблії не включено так звані відречені апокрифи, які церква відкидає
як підроблені та єретичні. Причиною невключення багатьох творів
ранньохристиянської літератури до складу Біблії була боротьба у перші
століття існування християнства між різними сектами і групами. Численні течії
в хри- стиянстві обгрунтували свої віровчення посиланням на одкровення і
Євангелія, яких налічувалося в той час кілька десятків. Церква вела жорстоку
боротьбу проти так званих єретичних тлумачень «святого письма» і докладала
зусиль до викорінення апокрифічної літератури. Понад 200 старозаповітних і
новозаповіт- них творів віднесено церквою до апокрифічних (від гр. - скритий,
таємний - старозаповітні і новозаповітні твори, які не включені в канонічний
текст Біблії). Серед них: книга Єноха; заповіти 12 патріархів; апокаліпсиси
Ездри і Варуха; Іуди, Маніфеїв, Сірійців, Василіда та ін. Незважаючи на зусилля
церкви, щодо викорінення апокрифічної літератури, багато книг збереглося до
наших днів. Вони мають велике значення для вивчення різних суспільних груп
і дослідження економічного, релігійного, філософського, морального і етичного
життя того часу. Склад Біблії затверджено в 364 р. на Лаодікейському соборі і

41