Page 44 - Міністерство освіти України

Кривелев И.А. Библия: историко-критический анализ. - М., 1983.
Шифман И.Ш. Ветхий завет и его мир. - М., 1985.

Лекція 9. Конституційні гарантії і правове регулювання свободи
совісті в Україні.

1. Поняття свободи совісті як конституційно-правової категорії.
2. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації.

У сучасній релігієзнавчій і юридичній літературі важливою є проблема
свободи совісті як у теоретичному, так і в практичному аспекті. Свобода совісті
- це право громадян сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої.
Свобода совісті як конкретний прояв свободи людини в суспільстві, виступає
важливим світоглядним, етичним і правовим принципом.
Совість має індивідуальний характер, який полягає в тому, що вона
включає індивідуальні структури особи і відповідні вимоги щодо її поведінки.
Основою формування совісті є генне середовище, сім’я, а разом із тим і
соціальне середовище, в якому живе індивід. Чинники соціуму формують
людину як моральну істоту тобто в соціумі людина сприймає і засвоює
соціальні норми, правила поведінки, необхідну інформацію для реалізації
життєвих потреб.
У демократичному суспільстві держава є офіційним представником
інтересів громадянського суспільства, охороняє і заббезпечує права громадян.
Основний зміст правового статусу особи - це її права і їх гарантії,
обов’язки та відповідальність за їх виконання. Свободу совісті необхідно роз-
глядати в контексті всіх інших прав і свобод, які входять до складу правового
статусу особи.
Тут можна сказати про свободу совісті в більш широкому аспекті, що
вона є не що інше, як свобода переконань, тобто право людини обирати,
відстоювати власні переконання і здійснювати їх. Разом з тим,необхідно
зазначити, що свобода совісті за певних історичних часів мала різні форми
виразу:
а) у первісному суспільстві існувала свобода совісті фактично, оскільки
суспільство без класів і держави регламентувало ставлення членів громади до
первісної релігії лише моральними нормами, що добровільно визнавалися усіма
членами;
б) у рабовласницькому суспільстві релігія перетворюється на форму
суспільної свідомості і несе класове правове навантаження. Статус свободи
совісті здобуває певні обмеження і починає заявляти про себе традиціями
вільнодумства /Демокріт, Епікур, Лукрецій/;
в) у середньовіччі панував релігійний світогляд, сповідання певної релігії
вважалося обов’язковим громадянським обов’язком. Однак проти феодального
абсолютизму виступили відомі філософи і вчені М. Монтень, П.Бейль,
Б.Спіноза, Дж.Локк, Ф.Вольтер, французькі просвітителі Ж.Мольє, П.Гольбах,
Д.Дідро, Ж.-О.Ламетрі сформували атеїстичний напрямок, тобто радикальний
варіант свободи совісті.
У західних суспільствах демократичного спрямування свобода совісті
трактується як право вільного вибору того чи іншого віросповідання,

44