Page 45 - Міністерство освіти України

атеїстичний світогляд визначається лише формально. В умовах переходу до
правової держави розгортається найбільш повна дія принципу свободи совісті.
Вона отримує свій чіткий законодавчий статус, захищає невід’ємні права
людини як від надмірної клерикалізації, так і від надмірної однобічної атеїзації.
Візьмемо, для прикладу, варіант клерикальної держави, створеної в
Ізраїлі. Тут державною релігією є ортодоксальний іудаїзм, який змішується з
сіоністською ідеологією. Ізраїльське громадянство надається тільки євреям, які
згідно закону від 10 березня 1970 р. визнається лише особам, які народилися від
матері єврейської крові і сповідають іудаїзм або звернені в іудейську релігію.
Управління равінів Ізраїлю має великий вплив на політику, управління
державою, регулювання сімейно-шлюбних відносин.
В інших країнах лише формально декларується свобода віросповідання,
але існують привілегійовані релігії: у арабських країнах - іслам; у
латиноамериканських - католицизм; у східноєвропейських і Греції -
православ’я.
Є країни, в яких організаційної державної релігії не існує. Зокрема це
стосується США, Англії, Франції, Італії, Фінляндії, Швеції, Австрії, Німеччини,
Швейцарії, Бельгії, Індії та ін.
Згідно з Конституцією України «Держава сприяє консолідації та
розвиткові української нації, іі історичної свідомості, традицій і культури, а
також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх
корінних народів і національних меншин України» /ст.11/.
У статті 35 Конституції України стверджується, що «кожен громадянин
України має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає
право сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої, безперешкодно
відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди,
вести релігійну діяльність.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом лише в інтересах
охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту
прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а
школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як
обов’язкова. І дальше, в цій статті сказано, що: «Ніхто не може бути увільнений
від своїх обов’язків перед державою або відмовлятися від виконання законів за
мотивами релігійних переконань». Віруючіі, які не можуть брати зброю в руки,
йдучи на призив до лав Української Армії, користуються таким положенням
Конституції: якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним
переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене
альтернативною /невійськовою/ службою». Ці конституційні положення
поєднуються із законодавством про релігійні культи і створюють єдиний
комплекс правового регулювання та важливих гарантій здійснення свободи
совісті. Соціальним фундаментом свободи совісті виступає економічна і
політична природа суспільства, наявність широких демократичних процесів у
ньому.
2.1. Основою конституційних гарантій свободи совісті в Україні стали
документи, які були прийняті ще до схвалення Конституції України.
Прийнявши Декларацію про державний суверенітет України, а також
керуючись нині діючою Конституцією та нормами міжнародного права наша
держава взяла курс на демократизацію всіх сфер життя, на створення

45