Page 28 - 6469
P. 28
...Саме в природних лихах середньовічна людина знаходила
образи для вираження й оцінки духовних реальностей, і
історик має підстави говорити, що продуктивність
розумової діяльності здавалася середньовічному людству
такою ж низькою, як і продуктивність його
сільськогосподарської діяльності. Отже, ментальність,
емоції, поведінка формувалися насамперед в зв’язку з
потребою в самозаспокоєнні.
Передовсім було прагнення опертися на минуле, на досвід
попередників. Подібно до того як Старий заповіт передує
Новому і служить основою для нього, поведінка древніх
повинна була обґрунтовувати поведінку людей нинішніх. Якщо
і можна було припустити щось певне, так тільки те, що
могло знайти підтвердження в минулому. Особливе значення
надавалося тим, кого вважали авторитетами. Звичайно,
саме в теології, найвищій з наук, практика посилань на
авторитети знайшла своє найвище втілення, але й вона,
ставши основою всього духовного та інтелектуального
життя, була строго регламентована. Вищим авторитетом
було Писання; до нього додавався авторитет батьків церкви.
На практиці цей загальний авторитет втілювався в
цитатах, які ніби перетворювалися в «достовірні» точки
зору і самі починали в кінці кінців грати роль «авторитетів».
(Культурология: пособие для студентов вузов / С. В.
Лапина [и др.]; под общ. ред. С. В. Лапиной. – 4-е изд. –
Минск: Тетра-Системс, 2007. – С. 306.).
Рекомендована література та першоджерела
для опрацювання теми
1. Волинка Г. І. Філософія Стародавності і середньовіччя
в освітньому контексті: навч. посібник. – К.: Вища освіта,
2005. – 544 с.
28