Page 30 - 6469

Методичні вказівки

1. Зародження та особливості філософських ідей
Нового часу.
Розгляд даної теми вимагає насамперед усвідомити той
факт, що в хронологічному плані чітко розділити межі поміж
філософією доби Відродження і Нового часу є певною мірою
складно. Це пояснюється тим, що коли уже формувалися
філософські системи Бекона і Декарта, в кількох країнах
Західної Європи ще звучали ідеї Ренесансу.
Традиційно вважається, що в цей період формується
новий антисхоластичний тип філософування, який
складається на базі тодішніх досягнень соціальної практики та
наукового пізнання. Студентам слід уяснити, що у філософії
Нового часу основною стає проблема пошуку бездоганного
методу пізнавальної діяльності, який прокладе дорогу до
істини. Відтак утверджується принцип гносеологізму –
світоглядної засади, яка проголошує теоретичне пізнання
вищим виявом духовності і сенсом людського життя
Головним же серед пізнавальних питань стає питання про
субстанцію, як першопричину всього існуючого Відповідно
до його розв’язання мислителі Нового часу поділилися на
прихильників монізму (Б. Спіноза), дуалізму (Р. Декарт) та
плюралізму (Г. Лейбніц).
Також необхідно наголосити, що актуальним принципом
та способом розуміння як природних процесів, так і
людського єства в творчості тогочасних мислителів був
механіцизм. Згідно його положень усе різноманіття форм
розвитку світу може бути зведене до механічного руху.
2. Раціоналізм Р. Декарта та емпіризм Ф. Бекона.
При вивченні цього питання потрібно зауважити, що саме
у Новий час формуються два неначе протилежні, але при
цьому взаємообумовлені напрями в теорії пізнання –
емпіризм і раціоналізм.

30