Page 26 - 6469

У вченні Фоми Аквінського про людину особливий
наголос потрібно зробити на його тезі про неповторність,
своєрідність її внутрішньої природи (душі). А у своєму
тлумаченні істини та процесу пізнання теолог формально
погоджується з Аристотелем, визначаючи істину як
«узгодженість», «адекватність» розуму і речі.
4. Основні риси антропоцентризму та натурфілософії
епохи Відродження.
На початку розгляду даного цього питання потрібно
з’ясувати етимологію терміну «Ренесанс», як перехідної епохи
в розвитку європейської культури від Середньовіччя до
Нового часу. Варто запам’ятати, що хронологічні рамки
Відродження охоплюють період з ХІІІ по ХVІ ст. і включають
в себе декілька проміжних етапів: Проторенесанс, Ранній,
Високий та Пізній Ренесанс.
Важливим завданням є також виявити основні риси у
європейській філософії цієї епохи, охарактеризувати її
особливості. Окреме місце слід приділити таким принципам,
як антропоцентризм, індивідуальність, людяність. Саме вони
склали ідейний зміст такої світоглядної течії культури тих
часів, як гуманізм.
Безумовно, що в ході підготовки даного питання
необхідно окреслити основні проблеми та засади
натурфілософії Відродження (пантеїзм, геліоцентризм), а
також згадати ідеологів релігійної Реформації та вчення
соціалістів-утопістів. На завершення потрібно узагальнити
місце філософської спадщини європейського Ренесансу в
історії світової культури.

Завдання для самостійної роботи

1. Скласти філософський словник, у якому подати
визначення таких ключових понять та термінів:
антропоцентризм, апологетика, гуманізм, геліоцентризм,

26