Page 25 - 6469

філософії так званих «отців церкви» (ІІ-VІІІ ст.). Необхідно
підкреслити, що до їх числа належать: Афанасій
Александрійський, Василій Великий, Григорій Нісський,
Григорій Назіанзін, Амвросій Медіоланський, Августин
Блаженний, Іоанн Дамаскін та ін.
3. Схоластика. Тома Аквінський.
Знайомство з середньовічною схоластикою передбачає
попереднього уточнення етапів її розвитку: раннього, зрілого,
пізнього (VІІ-ХІV ст.). У даному релігійно-філософському
вченні, на відміну від патристики, інтуїтивний порив
поступається місцем логічному доказу і раціональному
обґрунтуванню наперед істинних тверджень, а також перехід
від платонізму до аристотелізму у процесі філософування. Тут
доцільним буде звернути увагу на висунення схоластами
принципово нових постановок традиційних проблем, зокрема
проблеми універсалій – загальних понять. Дискусія стосовно
останніх привела до виникнення філософських течій реалістів
(Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський) та
номіналістів (Росцелін, Оккам).
Серед іншого студентам варто особливо зосередитися на
здобутках томізму в середньовічній філософії. Фундатор
вчення Фома Аквінський зазначав, що окремі з догматів
богослів’я можуть бути доведені філософією (буття Бога,
єдність та інші властивості Бога, безсмертя людської душі
тощо). Проте деякі інші догмати християнства не можливо
раціонально обґрунтувати. (Про Трійцю, про втілення Христа,
про воскресіння з мертвих), тому що вони «надрозумні».
Більшість догм християнства є предметом теології, а не
філософії. У тих випадках, коли людський розум виявляє
нездатність раціонально осягнути зміст тих або інших
"божественних" істин, він повинен «смиренно» схилитися
перед вірою, оскільки остання просто «вища» від розуму та
науки.

25