Page 28 - 6408

4. Поняття «стиль державного управління» розглядають такі вчені:
Р. Войтович [3], П. Надолішній [9], Н. Нижник [12], Г. Одинцова [22].
Подаємо посилання на всі джерела чи матеріали, які згадуються в науковому
тексті. Це допоможе відшукати потрібний документ, перевірити точність зазначених
даних, з’ясувати інформацію, обставини виникнення ідеї чи контексту.
Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість
положень дослідження.
При визначенні термінів посилаємося на останні видання публікацій, на більш
ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал,
який не ввійшов до останнього видання.

9.5 Список використаних джерел

Список використаних джерел містить їх бібліографічні описи. Складають
бібліографічний опис безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і
бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення
назв і т. ін.
Список використаних джерел розміщують у порядку появи посилань у тексті; в
алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному
порядку.
Відомості про джерела, внесені до списку, необхідно давати відповідно до вимог
державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.
Розглянемо основні вимоги стандарту.
1. Якщо книга має одного, двох чи трьох авторів, то починаємо складати
бібліографічний опис із зазначення першого автора, потім записуємо назву, підназву.
Після скісної риски (у відомостях про відповідальність) зазначаємо всіх авторів
(одного, двох чи трьох). Послідовно подаємо дані, що входять до області видання
(стереотипне, факсимільне тощо), області вихідних даних (місце видання, видавництво,
рік видання), області кількісної характеристики (загальна кількість сторінок).
Наприклад:
Авер’янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової
теорії та практики : монографія / В. Б. Авер’янов. –– К. : Факт, 2003. –– 384 с.
Багрова І. В. Міжнародна правова діяльність України / І. В. Багрова,
О. О. Гетьман, В. Є. Власик. –– К. : Центр навчальної літератури, 2004. –– 384 с.
2. Якщо книга має чотирьох авторів, то починаємо складати бібліографічний
опис із зазначення назви книги. Після скісної риски (у відомостях про відповідальність)
зазначаємо через кому чотирьох авторів. Послідовно подаємо дані, що входять до
області видання (стереотипне, факсимільне тощо), області вихідних даних (місце
видання, видавництво, рік видання), області кількісної характеристики (загальна
кількість сторінок). Наприклад:
Економічна теорія : підручник / З. Г. Ватаманюк, С. М. Панчишин,
С. К. Реверчук, В. Р. Яник. –– К. : Альтернатива, 2001. – 608 с.
3. Якщо книга має п’ятьох авторів, то починаємо складати бібліографічний
опис із зазначення назви книги. Після скісної риски (у відомостях про відповідальність)
зазначаємо через кому перших трьох авторів, а далі у квадратних дужках вказуємо
[та ін.]. Послідовно подаємо дані, що входять до області видання (стереотипне,
факсимільне тощо), області вихідних даних (місце видання, видавництво, рік видання),
області кількісної характеристики (загальна кількість сторінок). Наприклад:

28