Page 168 - 6376
P. 168

і сумарний магнітний момент речовини. Останнє стосується і до тих речовин, молекули яких

               за відсутності зовнішнього поля не мають магнітних моментів.
                        Якщо  ж  речовину  розмістити  у  зовнішнє  магнітне  поле,  то  під  дією  цього  поля

               магнітні моменти молекул набувають переважаючу орієнтацію в одному напрямі, і речовина

               намагнічується  –  її  сумарний  момент  стає  відмінним  від  нуля.  При  цьому  магнітні  поля

                                                                                                  ′
               окремих молекул вже не компенсують один одного, в результаті виникає поле  .
                        Інакше  відбувається  намагнічування  речовини,  молекули  яких  за  відсутності

               зовнішнього  магнітного  поля  не  мають  магнітного  моменту.  Внесення  таких  речовин  у
               зовнішнє магнітне поле індукує елементарні струми в молекулах, і молекули, а разом з ними


                                                                                                          ′
               і вся речовина набуває магнітного моменту, що також призводить до виникнення поля  .
                        Більшість речовин при внесенні  у  магнітне поле намагнічуються  слабо. Сильними
               магнітними властивостями володіють тільки феромагнітні речовини: залізо   , нікель   ,

               кобальт    та їх сплави.

                        Струми  намагнічування.  Намагнічування  речовини  обумовлено  переважаючою
               орієнтацією або індукуванням магнітних моментів окремих молекул в одному напрямі. Це ж

               можна сказати про елементарні колові струми, пов’язані з кожною молекулою. Їх називають

               молекулярними  струмами.  Така  поведінка  молекулярних  струмів  призводить  до  появи
                                          ′
               макроскопічних струмів  , які називаються струмами намагнічування. Звичайні струми, які
               протікають по провідниках, пов’язані з переміщенням у речовині носіїв струму, їх називають
               струмами провідності .

                        Щоб зрозуміти, як виникають струми намагнічування, уявімо собі спочатку циліндр


               з  однорідного  магнетика,  намагніченість    якого  однорідна  і  напрямлена  вздовж  осі.
               Молекулярні  струми  в  намагніченому  магнетику  орієнтовані,  як  показано  на  рис. 1.  У

               сусідніх  молекул  молекулярні  струми  у  місцях  їх  дотику  протікають  у  протилежних

               напрямах  і  макроскопічно  взаємно  компенсують  один  одного.  Некомпенсованими
               залишаються тільки ті молекулярні струми, які виходять на бокову поверхню циліндра. Ці

                                                                                              ′
               струми і утворюють макроскопічний поверхневий струм намагнічування  , який циркулює
                                                        ′
               по боковій поверхні циліндра. Струм   створює таке ж макроскопічне магнітне поле, що й
               молекулярні струми разом узяті.

                        Уявимо інший випадок: намагнічений магнетик є неоднорідним. Нехай молекулярні
               струми  розміщені  так,  як  на  рис. 2  де  товщина  ліній  відповідають  силі  молекулярних


               струмів.  Ця  картина  означає,  що  вектор    напрямлений  за  площину  рисунка  і  зростає  по
               модулю  при  збільшенні  координати  .  Тут,  видно,  що  компенсації  молекулярних  струмів
               всередині  неоднорідного  магнетика  вже  немає,  і  в  результаті  виникає  макроскопічний
   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172   173