Page 170 - 6376

30.2. Вектор намагнічування речовини. Ступінь намагнічування магнетика

характеризують магнітним моментом одиниці об’єму. Цю величину називають

намагніченістю і позначають . За визначенням
′

1

= , (3)

∆

де ∆ – фізично нескінченно малий об’єм в околі даної точки; – магнітний момент

окремої молекули. Сумування проводять по усіх молекулах в об’ємі ∆.

Якщо в усіх точках речовини вектор однаковий, кажуть, що речовина намагнічена
однорідно.

30.3. Магнітна сприйнятливість, магнітна проникність речовини. Циркуляція

вектора . Задача про знаходження поля в магнетику у загальному випадку безпосередньо
не може бути розв’язана. Тому для розв’язання цієї задачі встановимо зв’язок між струмом

′

намагнічування і визначеною властивістю поля вектора , а саме його циркуляцією.

Для стаціонарного випадку циркуляція намагніченості по довільному контуру 
′
дорівнює алгебраїчній струмів намагнічування , що охоплені контуром :

′

= , (4)

де = , причому інтегрування проводять по довільній поверхні, натягненій на контур
′
′
.

Теорема про циркуляцію вектора (для магнітного поля постійних струмів). В
магнетиках, розміщених у зовнішньому магнітному полі, виникають струми намагнічування,

тому циркуляція вектора тепер буде визначатися не тільки струмами провідності, але й
струмами намагнічування, а саме:

′
= + , (5)
0

′
де і – струми провідності і намагнічуівання, що охоплені даним контуром .
′
Визначення струмів у загальному випадку є складним. Формула (5) стає
малопридатною у практичному відношенні. Однак можна знайти деякий допоміжний вектор,

циркуляція якого буде визначатися тільки струмами провідності, які охоплені контуром .
′
Ми знаємо, що зі струмом пов’язана циркуляця намагніченості