Page 173 - 6376
P. 173

Чим вища температура парамагнетика, тим сильніший тепловий рух атомів і, отже,

               тим слабша їх орієнтація в даному полі, тобто тим слабше намагнічування. Цим пояснюється
               зменшення магнітної сприйнятливості парамагнетиків при нагріванні.

































                                      Рисунок 3 – Пояснення природи парамагнетизму.


                        Пояснення діамагнетизму було дано вперше Ланжевеном. Основну ідею його його

               теорії  пояснює  рис. 4б.  Розглянемо  яку-небудь  електронну  орбіту  всередині  атома  і
               припустимо, що у деякий момент часу ми увімкнули зовнішнє магнітне поле. Рух електрона

               зміниться,  а  саме  –  виникне  ларморова  прецесія;  причому  для  випадку  руху  електрона


               ( < 0) вектор кутової швидкості прецесії  буде напрямлений паралельно напрямку поля 
               (рис. 5). На рис. 4 це відповідає додатковому обертанню електрона проти стрілки годинника

               (якщо дивитися згори). Але обертання негативно зарядженої частинки проти годинникової

               стрілки є  струмом,  який  протікає  за  годинниковою  стрілкою.  При цьому  північна  сторона
               струму  буде  розміщена  внизу,  а  південна  –  зверху,  тобто  додатковий  магнітний  момент

               орбіти, який виникає внаслідок прецесії, буде відповідати диполю, в якого південний кінець
               обернений  до  південного  полюса  магніту,  а  північний  кінець  –  до  північного  полюса

               (діамагнітний  ефект).  Таким  чином,  існування  діамагнетизму  повністю  пояснюється
               ларморовою  прецесією.  Теорія  діамагнетизму  Ланжевена  пояснює  діамагнетизм  не  тільки

               якісно, але приводить і до правильного порядку величини магнітної сприйнятливості.

                        Швидкість  цієї  прецесії  не  залежить  від  орієнтації  орбіти,  тобто  від  кута  між

               векторами  і . Згідно теореми Лармора – дія магнітного поля на рухомий електрон полягає
               у  накладанні  на  початковий  рух  рівномірного  обертання  навколо  напряму  зовнішнього
   168   169   170   171   172   173   174   175   176   177   178