Page 172 - 6376

= χ, (10)

де χ – магнітна сприйнятливість, безрозмірна величина, характерна для кожного магнетика.

Магнітна сприйнятливість χ буває як додатною, так і від’ємною. Відповідно магнетики, які
підпорядковуються залежності (10), поділяються на парамагнетики ( > 0) і діамагнетики

( < 0). У парамагнетиків ↑↑ , у діамагнетиків ↑↓ .

Крім цих магнетиків існують феромагнетики, у яких залежність () має досить

складний характер: вона нелінійна і, крім того, спостерігається гістерезис, тобто залежність
від попередньої історії магнетика.
Для магнетиків, які підпорядковуються залежності (10), вираз (8) приймає вигляд

1 + = / . Звідси
0

= , (11)
0

де – магнітна проникність середовища (точніше, відносна магнітна проникність

середовища ( = = , де – абсолютна магнітна проникність середовища) величина,

0
яка показує у скільки разів індукція магнітного поля у даному середовищі відрізняється від
індукції цього ж поля у вакуумі)

= 1 + .
(12)

У парамагнетиків > 1, у діамагнетиків < 1, причому як у тих, так і у інших

відрізняється від одиниці зовсім трохи, тобто магнітні властивості цих магнетиків виражені

дуже слабо.
30.4. Елементарна теорія діа- та парамагнетизму. Парамагнітні властивості

речовини пояснюються наявністю в атомів певного магнітного моменту. За відсутності
магнітного поля магнітні моменти атомів в парамагнетику внаслідок теплового руху

орієнтовані зовсім безладно рис. 3а . Тому магнітний момент тіла, рівний векторній сумі
моментів окремих атомів, близький до нуля, а, отже, тіло є не намагніченим. У зовнішньому

магнітному полі на кожен атом діє пара сил, яка намагається встановити магнітні моменти

атомів паралельно полю. В результаті цього у середині парамагнетика виникає впорядковане
розміщення атомів і намагніченість стає не рівною нулеві (рис. 3б). При цьому напрям

намагніченості (від південного полюсу до північного) виявляється паралельним напряму

індукції , що характерне для парамагнетиків.